Позакласні заняття

ТЕАТРАЛІЗОВАНЕ СВЯТО «ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ»

Мета: ознайомити учнів з біографією Т. Г. Шевченка; розвивати пам'ять, увагу, мовлення, вміння декламувати вірші; виховувати інтерес до життя і творчості Т. Г. Шевченка, любов до рідної мови.

Обладнання: святково прибраний клас; портрет Тараса Шевченка; рушники; виставка творів Т. Шевченка, його ілюстрацій; аудіоза- писи.

Біля портрету – епіграф до свята:

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом

ХІД ЗАХОДУ

1-ша частина вистави /Files/photogallery/623/P3140024.JPG

До класу заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрету Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

– Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Так, синку, правда.

А чому так багато зірок на небі?

– Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

– Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

– Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли
добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно
і світло.

– Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

– Старайся, мій хлопчику.

Ведуча. 9 березня 1814 р. в с. Моринцях на Київщині в сім'ї селянина –
кріпака народився Тарас Шевченко.

Учні 1. Хоче малювати,

Прагне він до знань

Та за це багато

Зазнає знущань.

2. Нишком він малює,

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.

Ведуча. Зустріч у Петербурзі із земляком — художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Веніціановим, поетом Жуковським круто змінила долю Шевченка. (Ведуча вказує на портрет цих діячів культури.)

Діти розглядають альбом і картини Т. Шевченка на виставці.

– Вони побачили великі здібності юнака і викупили його з неволі.
Учень: Так в людському морі Чом же серце в тузі?

Стрілися брати, Біль чому не згас?

Що зуміли в горі Сміливий і щирий

Щиро помогти. Був Тараса спів.

Викупили друзі, Він гострить сокири,

Вільним став Тарас! Кличе на панів.

В е д у ч и й. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

Ведуча. Незважаючи на заборону, Шевченко писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною.

Ведучий. Поет писав:

Ой думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся... але не каюсь!...

Учні виконують пісні «Зоре моя вечірняя...», «Садок вишневий коло хати», «Думи мої, думи мої...».

Ведуча. 9 березня 1861 р. Шевченкові виповнилося 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т. Шевченка було перевезено до Канева і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Звучить фрагмент пісні « Реве та стогне Дніпр широкий...»

Учитель. І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам'ятатимуть його заповіти.

2-га частина вистави

/Files/photogallery/623/P3140033.JPG


Ведуча. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.

Ведучий. Маленького Тараса батьки віддали до дяка в «науку». За найменшу провину карав він своїх учнів різками.

Хлопчик

...Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

З нас будуть люди», — ти сказала...»

Ведуча. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

Хлопчик

...Там матір добрую мою

Ще молодою, — у могилу

Нужда та праця положили...

Ведучий. Незадовго після смерті матері в 1825 р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Хлопчик

…Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!... А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам...

Ведуча. Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало...»

/Files/photogallery/623/P3140038.JPG

Оксана. Чом же ти плачеш! Ох, дурненький Тарасе. Давай, я сльози витру. Не сумуй, Тарасику адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, най­краще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас. Еге ж, малярем.

Оксана. І розмалюєш нашу хату.

Т а р а с. Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ле­дащо. Я буду таки малярем..

О к с а н а. Авжеж, будеш!

Ведуча. Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім'ї і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розумним хлопчиком.

Ведучий. Тарас наймитує, а випадає вільна година — читає і малює вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у ма­ляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

Він – дитя з – під стріхи,

Він в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине,

Наш Тарас Шевченко

Сонце України.

►► Читання дітьми улюблених віршів Т. Г. Шевченка. Звучить пісня про Україну

/Files/photogallery/623/P3140046.JPG

Тренінгове заняття «Попередження торгівлі людьми»

Мета: підвищення рівня поінформованості учасників щодо проблеми торгівлі людьми.

Задача:

- виявити рівень поінформованості учасників щодо проблеми торгівлі людьми;

- сформувати уявлення про суть торгівлі людьми;

- з’ясувати причини торгівлі людьми;

- ознайомити учасників з різними формами торгівлі людьми;

- позбавитися небезпечних стереотипів щодо торгівлі людьми.

1. Інформаційне повідомлення «Сучасна ситуація щодо торгівлі людьми»/Files/images/P4020646.JPG
Здається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, ми змушені говорити про торгівлю людьми не в історичному контексті, а в реальному часі. На превеликий жаль, і зараз, мільйони людей у світі перебувають у рабстві. Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було у прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства, і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.

Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але не зважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.

Офіційна статистика не дає чіткого уявлення про масштаби цього явища і точну кількість жертв, оскільки торгівля людьми є злочином, який досить складно від слідкувати тому, що злочинці використовують безліч форм і методів; крім того, більшість постраждалих не звертається по допомогу через страх покарання, осуд або просто не мають можливості це зробити. Тому до офіційних зведень потрапляє лише один з сотень таких випадків.

Так, наприклад, за даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2,4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.

Торгують і жінками, і чоловіками, і дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. Їх вивозять в інші країни або регіони з метою всиновлення, випрошування милостині, використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, порнобізнесі тощо. Спектр роботи стає все більшим. Людей експлуатують у домашньому господарстві і виробництві, торгівці переходять до вербування у сільську місцевість, поширюється внутрішня торгівля та змінюються шляхи вивезення.

Торгівля людьми розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Прибутки від неї сягають астрономічних розмірів і щорічно приносять кримінальним угрупуванням мільярди доларів. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світи після торгівлі зброєю і наркотиками.

Торгівля людьми не визнає держаних кордонів, не робить різниці між багатими і бідними державами. За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу. В 11 держав відмічених «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них – Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.

Щороку в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до тенет работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Європи за кількістю постраждалих.

/Files/photogallery/599/P4020658.JPG


Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, Японії, США, Австралії, Ізраїлю й ін.).







2. Мозковий штурм «Торгівля людьми – це ….»

/Files/images/P4020656.JPG




















Учасникам тренінгу пропонується продовжити речення: «Торгівля людьми –це…». Вислови групи записуються на фліп-чарті.

Торгівля людьми — це протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці: це сучасна форма рабства.

Торгівля людьми це дії, здійснювані з метою вербування, перевезення, передачі, переховування або утримання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, зловживання владою або вразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигоди, для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції іншими особами або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, схожі з рабством, підневільний стан або вилучення органів (Палермський протокол).

3. Вправа «Причини торгівлі людьми»

Тренер об’єднує учасників в дві міні-групи. Кожна група отримує аркуш паперу з заголовком «Причини торгівлі людьми». Через 10 хвилин учасники презентують напрацювання груп.

Тренер може доповнити виступи учасників; серед причин, які призводять до торгівлі людьми, можуть бути наступні:

Ø інформаційні:

- погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування за кордоном та їх наслідки;

- публікації багатообіцяючої реклами в пресі та «агітація»

- низька обізнаність стосовно своїх прав.

Ø правові:

- відсутність належної системи захисту потерпілих;

- недостатнє покарання злочинців.

Ø причини, пов’язані з «людським фактором»:

- складні стосунки в сім’ї (відсутність або недостатність батьківської опіки над дітьми, вживання батьками алкоголю, наркотиків; очікування фінансової допомоги від одного з членів родини ….)

- слабкі професійні навички;

- зависока або занизька самооцінка;

- бажання зробити запаморочливу кар’єру;

- швидко без зайвих зусиль заробити великі гроші;

- жага до «красивого життя»;

- надмірна схильність до ризикованої поведінки;

- зайва довірливість ….

Запитання для обговорення:

- Що нового ви дізнались, виконуючи дану вправу?

- Як ви вважаєте, чи потрібна така інформація для кожного? Чому?

4. Інформаційне повідомлення або мозковий штурм «Форми торгівлі людьми»

Торгівля людьми може відбуватися у різних формах.

Серед них:

Ø рабство або звичаї, подібні до рабства;

Ø підневільний стан;

Ø залучення в боргову кабалу;

Ø торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;

Ø торгівля людьми з метою використання у порнобізнесі;

Ø торгівля людьми з метою трудової експлуатації (примусова праця);

Ø торгівля людьми з метою використання у жебракуванні;

Ø торгівля людьми з метою вилучення органів;

Ø торгівля людьми з метою використання у збройних конфліктах;

Ø торгівля людьми з метою втягнення у злочинну діяльність;

Ø проведення дослідів над людиною без її згоди;

Ø примусова вагітність;

Ø усиновлення/удочеріння з метою наживи.

5. Вправа «Етапи торгівлі людьми»

Які етапи торгівлі людьми, виходячи з визначення «торгівля людьми» ви можете назвати?

Етапи торгівлі людьми

ВЕРБУВАННЯ

ПЕРЕДАЧА ЛЮДИНИ

ОДЕРЖАННЯ ЛЮДИНИ

ПЕРЕМІЩЕННЯ

ЕКСПЛУАТАЦІЯ

/Files/images/стрілки.JPG

Кожен з цих етапів супроводжується рядом дій, котрі ставлять жертву все в більшу залежність від торгівця людьми та підтримують здійснення усього процесу.

Першим етапом торгівлі людьми є вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації.

У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг.

Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб.

У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштування у певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.

Вербування може здійснюватися різними шляхами:

ü через оголошення про працевлаштування або навчання за кордоном в ЗМІ чи Інтернет;

ü через туристичні, шлюбні, модельні агенції, фірми працевлаштування за кордоном;

ü через листування («наречена по пошті»);

ü через спеціалізовані сайти;

ü через фізичних осіб-вербувальників (свах, колишніх постраждалих від торгівлі людьми, «випадкових» знайомих);

ü через близьке оточення (друзів, знайомих, сусідів).

Типові приклади рекламних оголошень, які дають привід замислитися:

/Files/images/Оголошення.JPG



















Вербувальники дають брехливі обіцянки і надії, намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти». Вони також можуть запропонувати фінансову допомогу по оформленню проїзних документів, віз тощо. Таким чином, майбутня жертва вже підпадає під економічну залежність.

Зробивши свою роботу, вербувальники передають жертву до рук перевізників.

Переміщення людини – це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни.

Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).

Наступний етап торгівлі людьми – передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.

Кінцевим етапом торгівлі людьми є експлуатація людини.

Щоб змусить людину підкоритися, торгівці використовують різні методи: вилучають документи, ставлять у боргову кабалу (жертва повинна відпрацьовувати «витрачені» на неї гроші, сплачувати за житло, їжу), обкладають великими штрафами, застосовують фізичне насилля, катують, погрожують, шантажують, обмежують свободу пересування та спілкування тощо.

Запитання для обговорення:

- Як ви гадаєте, з якою метою ми говорили про етапи торгівлі людьми?

- Як ми можемо використати дану інформацію?

6. Мозковий штурм «Хто може стати жертвою торгівлі людьми?»

Учасникам пропонується дати відповідь на дане питання. Відповіді записуються на фліп-чарті.

Запитання для обговорення:

- Які висновки ми можемо зробити з цієї вправи?

Висновок:

Жертвою торгівлі людьми може стати хто завгодно, незалежно від статі, віку, соціального статусу. Навіть немовля може опинитися у рабстві. Так, наприклад, згідно статистики наймолодшому врятованому було 3 роки, а найстаршому – 73 роки. Постраждати від торгівлі людьми може як жінка, так і чоловік, як малозабезпечена людина, так і достатньо благополучна.

7. Вправа «Наслідки торгівлі людьми».

Варіант №1 Учасники об’єднуються у три групи. Кожній групі пропонується відповісти на дане запитання. Через 10 хвилин – презентація робіт.

Варіант №2 Учасникам пропонується відповісти на дане питання. Відповіді тренер записує на фліп-чарті.

8. Вправа «Історія з життя»

Тренер пропонує учасникам тренінгу послухати історії людей, які стали жертвами торгівлі людьми.

Історія Сергія

Сергій живе в маленькому містечку зі своєю матір'ю, Оленою Іванівною, і братом Ігорем. Закінчив технікум, відслужив в армії, має наречену. Та ось тільки з роботою у нього не все гаразд: зарплату вище 700-800 гри­вень знайти ніде не може. Якось Сергій зустрів свого однокласника Костю, розговорилися, і той запропонував їхати до Москви, працювати на будівництві. Мовляв, умови гарні, не пожалкуєш: висока зарплата, харчування за рахунок фірми, забезпечення житлом. Сергію пропозиція дуже сподобалася, але, щоб прийняти остаточне рішення, він вирішив порадитися з близькими. Олена Іванівна спочатку не хотіла, щоб син виїжджав так да­леко, але все ж таки змушена була погодитися - все одно нема інших варіантів. Наречена Світлана (теж, до речі, колишня однокласниця), підтримала: звичайно, треба погоджуватися, можна заробити гроші на весілля, ще й на відпочинок залишиться. Тоді Сергій остаточно переконався - треба погоджуватися, адже все буде добре, Костя не обдурить. Вони ж з дитинства товаришують!

До Москви вирушили цілою групою - крім Сергія, ще кілька молодих хлопців вирішили скористатися вигідною пропозицією. Вже на місці з'ясувалося, що реальні умови далеко не відповідають тому, що було обіцяно. Жили прямо на будівництві, спали на дошках. Гроші не виплачували, годували погано, за територію не випускали. Правда, дозволили користуватися мобільними телефонами. Але матері й Світлані Сергій про це все одно не розповідав. Навіщо їх турбувати?

За перший місяць заплатили двісті доларів, за другий - триста. Решту обіцяли видати, коли будівництво буде завершене.

Якось, розвантажуючи мішки цементом, Сергій зірвав спину. Кілька днів відлежався, але біль так і не пройшов. Та хазяїну це було байдуже - велів приступити до роботи. Через декілька днів виснажливої роботи Сергій отримав повторну травму і тепер уже не міг піднятися. Через три дні переляканий хазяїн таки запросив ліка­ря, але той нічим особливо не допоміг, оскільки хазяїн заплатив лише за його візит, а за лікування - навідріз відмовився. Таку ж саму відповідь Сергій отримав і на своє прохання виплатити решту грошей. Як тільки зміг пересуватися, хлопець повернувся додому. Але вже інвалідом...

2000 доларів за нирку

Ця історія сталася в одному невеликому містечку Донецької області, її героєві - Івану 32 роки, він одружений і має двох дітей. Все своє життя чоловік працював на заводі - єдиному в місті підприємстві. Оскільки діти були ще маленькими і часто хворіли, дружина змушена була сидіти вдома. Втім, заробітку Івана їм сповна вистачало. Але за три роки до описуваних подій почалися проблеми. Завод, на якому працював Іван, закрився. Багато людей залишилися без роботи, у кого була можливість - поїхали з міста, адже влаштуватися тут дуже складно. У Івана такої можливості, на жаль, не було - він не міг залишити дружину саму з двома маленькими дітьми. Став займатися «шабашкою», брався за будь-яку роботу, але грошей ледве вистачало. Івана все сильніше і сильніше став охоплювати відчай, адже він - голова сім'ї, її єдиний годувальник.

І тут «допоміг» випадок. Під час однієї «шабашки» до Івана підійшов чоловік. Розговорилися, Іван поділився своїми проблемами. І раптом новий знайомий запропонував несподіваний вихід: «Продай нирку. За це платять хороші гроші - 2000$. І з однією люди до ста років живуть».

Іван відразу нічого не відповів, а чоловік не став наполягати. Але думка про те, що таким чином можна вирішити свої проблеми, довго не давала Івану спокою. Жінці він нічого не розповідав. Нарешті Іван таки зважився на рішучий крок і сам почав шукати того, хто зробив йому таку пропозицію. А коли знайшов, то у відповідь по­чув: «Ну що ж, ти сам зробив свій вибір. Напиши заяву, що хочеш зробити це добровільно - у нас все чесно і за законом».

Знайомий насправді не підвів - в день, коли була призначена операція, Івану видали половину обіцяної суми. Операція, за словами лікарів, пройшла вдало. Після неї Іван отримав решту грошей. Під час реабілітаційного періоду жодних ускладнень не виникло. Проблеми почалися пізніше - стан здоров'я почав різко погіршуватися. Але на кого скаржитися? Кожен виконав свою частину договору, на цьому стосунки і припинилися. Але доля розпорядилася по-іншому, і їхні дороги ще раз перетнулися. Сталося так, що «добродійники» Івана попали у поле зору міліції. Почалося слідство. Іван, в числі інших, проходив у справі як свідок. Тепер ставлення до нього різко змінилося - його регулярно відвідували, проявляли турботу, приносили їжу, а разом з нею і спиртне. Іван швидко почав спиватися. Тепер скандали в сім'ї стали не рідкістю.

Але Івану вже все байдуже - головне, щоб була випивка, а її постачають справно, за що він дуже вдячний. Як же він може виступати на суді проти своїх «друзів»? І Іван заявив, що все зробив добровільно, і ніхто в тому, що сталося, не винен. Оскільки Іван був не єдиним постраждалим у цій справі, злочинців все ж покарали, хоча покарання це було не дуже суворим.

Історія Оксани

Оксані 19 років, вона сирота, спеціальної освіти не має. Після закінчення інтернату неофіційно працювала різноробочою на приватних будівництвах. Жила у цивільному шлюбі з чоловіком, від котрого народила ди­тину. Хоча сімейні стосунки були досить складними, та Оксана терпіла, сподіваючись, що в решті решт усе налагодиться. Весь тягар родинних турбот дівчина намагалася нести на собі.

Коли чоловік втратив роботу, Оксана не стала йому дошкуляти, і зайнялася пошуками приробітку. Якось подруга познайомила її з жінкою на ім'я Юлія. Нова знайома запропонувала їхати на заробітки до Москви. Буцімто вона сама так робить протягом кількох років, працює на ринку реалізатором і вже навіть спромоглася заробити на власну квартиру. Оксану така пропозиція дуже зацікавила, і, порадившись з чоловіком, вона ви­рушила разом із новою подругою до Москви.

На вокзалі до них приєдналася ще одна дівчина, Тетяна. Коли вже перетнули кордон, Юлія повідомила, що ситуація дещо змінилася - ринок закрили. Проте, запевнила вона, турбуватися не варто, є краща робота - працювати в ескорті і супроводжувати багатих клієнтів на різні заходи. Така пропозиція Оксану дуже засмутила, але відмовитися вона не наважилася, оскільки о грошей на зворотний квиток не було та ще Юлії вже встигла заборгувати - взяла у неї 500 гривень, щоб залишити чоловікові з дитиною.

У Москві дівчат зустрів приятель Юлії Дмитро, який відвіз їх на квартиру, після чого поїхав, замкнувши на ключ. Ввечері з'явилася дівчина, яка назвалася Барбі. Вона розповіла, що усім тут заправляє якийсь Андрій, котрий утримує декілька квартир для повій, і що Юлія вже одержала від нього за дівчат по двісті доларів і поїхала за новенькими. Оксана і Тетяна обурилися - вони домовлялися про зовсім іншу роботу, і працювати повіями не будуть. Тоді Барбі комусь подзвонила. Приїхали двоє чоловіків, побили дівчат та пригрозили, щоб ті не думали втікати. Потім пішли, не залишивши в квартирі ані харчів, ані ліків. Наступного вечора знову з'явилася Барбі, але вже не сама - з клієнтом...

Через кілька днів Оксана наважилася запитати про гроші. На це їй відповіли, що спочатку вона повинна від­працювати 1000 доларів, а вже потім буде отримувати 40 відсотків з кожного клієнта. Клієнтів привозили або Дмитро, або Барбі. Іноді Барбі сама залишалася працювати у цій квартирі. Після «роботи» вона вела задушевні розмови з дівчатами, розпитувала про сім'ю, співчувала, намагалася пере­конувати, що їм пощастило з сутенером - він не змушує їх працювати на вулиці, годує, постачає нормальних клієнтів, а не садистів і не збоченців.

Приблизно через місяць Таня знову запитала Андрія про гроші. За це дівчину побили, а через кілька днів вона зникла. Барбі сказала, що її викупив хтось із клієнтів. Тоді Оксана зовсім занепала духом. Вона дуже сумувала за донькою, багато плакала, втратила сон, мала поганий вигляд.

Коли в квартирі з'явилися дві інші дівчини, Оксана насмілилася просити відпустити її додому, запевняючи що буде мовчати і не вимагатиме ніяких грошей, тільки на квиток. Оскільки клієнти почали відмовлятися від неї, Барбі вдалося таки вмовити сутенера відпустити Оксану.

Цивільний чоловік приїзду Оксани не зрадів, відразу почав вимагати зароблені гроші, звинувачував в тому, що вона їх сховала, докоряв тим, що доки вона розважалася, він сидів із дитиною. Оксана намагалася ви­правдатися, розповіла як все було насправді. Проте чоловік не тільки не повірив їй, ще й звинуватив в тому, що вона сама все підстроїла, побив і вигнав разом із дитиною з дому.

Нещасну, перелякану дівчину пожаліла сусідка і пустила ЇЇ до себе. Вона ж порадила Оксані звернутися по допомогу до собезу.

Запитання для обговорення:

- Як ви гадаєте, для чого ми з вами робили дану вправу?

- Як вже отриману інформацію про торгівлю людьми, ми можемо використати?

9. Вправа «Торгівля людьми: міфи та стереотипи»

Кожен учасник тренінгу отримує по три картки: «Згоден», «Не згоден», «Не впевнений» (або три картки зеленого, червоного, жовтого кольору відповідно). На екран виводиться по одному міфу стосовно торгівлі людьми, а учасники відповідно до свого ставлення мають підняти картку та пояснити свою позицію (за бажанням).

Відносно торгівлі людьми існує багато стереотипних суджень. Стереотипи взагалі дуже розповсюджені в суспільстві. Вони виникають в результаті схильності людей до спрощеного мислення та виступають як умовні «ярлики», що наклеюються на людей та явища. Через те, що стереотипи дають хибне уявлення, яке не зовсім відповідає дійсності, їх часто називають міфами.

Деякі поширені міфи стосовно торгівлі людьми:

1. Зі мною такого не станеться.

Так зазвичай вважають благополучні люди, які мають вищу освіту, гарну роботу, достаток. Але факти переконують, що від ризику потрапити у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи вербування.

Так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші.

2. Торгівля людьми – це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують виключно у сексуальній сфері.

Існує думка, що жертвами торгівців людьми, як правило стають дівчата та молоді жінки. Але багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Використовувати їх можуть у різних сферах: на виробництві, у сільському господарстві й т. ін.

Чоловіки становлять приблизно 24%, від кількості осіб, що потрапляють в рабство - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу.

3. Вони знали, що їх може очікувати, тож самі й винні.

Люди потрапляють до тенет работоргівців у результаті обману, шахрайства, шантажу, погроз. Навряд чи хтось свідомо погодиться обмежити свою свободу, працювати безкоштовно, жити у поганих умовах, терпіти знущання.

4. Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми.

Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.

5. Робота у сусідній Росії є менш ризиковою, ніж у Туреччині.

Росія, в очах багатьох українців, досі є «братньою державою», яку навіть важко вважати «закордоном». Відсутність візового режиму, володіння мовою і нібито заможніше життя російських громадян, підштовхує наших співвітчизників погоджуватися на сумнівні пропозиції.

Тим не менш, Росія зараз - основна країна призначення для українських жертв. На її територію припадає 37% потерпілих (дані МОМ 2007-2008 років).

Друге місце займає сусідня Польща (20%). Щоправда підписання договору про легальне працевлаштування між Україною і Польщею дає надію на зменшення ризику потрапляння до тенет работоргівців, але лише за умови, якщо майбутній працівник ретельно перевіряє діяльність фірми і всі необхідні документи (наприклад, ліцензію, копію дозволу на працевлаштування громадян України, трудовий договір зрозумілою мовою тощо).

На третьому місці - Туреччина.

6. Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми.

Друзі, родичі, знайомі – це ті, кому довіряють найбільше. Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що працювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів. По статистиці, 17% постраждалих були продані в рабство своїми же друзями, партнерами чи колегами.

7. Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.

Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.

За 2008 рік було порушено 322 кримінальні справи і винесено 83 вироки за статтею 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» Кримінального кодексу України.

Запитання для обговорення:

- Чи змінилась у когось думка після виконання цієї вправи?

- Чим шкідливе існування таких міфів та стереотипів?

10. Якщо Ви вирішили працювати за кордоном …

У пошуках роботи за кордоном можуть допомогти молодіжні бізнес-центри, численні інформаційні дайджести (ЗМГ, реклама), вищі навчальні заклади і звичайно ж, поради знайомих. Якщо вже знайшли роботу, тоді ...

v Спочатку необхідно вийти зі стану ейфорії від перспектив, про які Ви мрієте. Якщо після цього Ваше рішення відносно роботи за кордоном не змінилося, треба розібратися з наступними позиціями. По-перше, звідки Ви отримали інформацію про таку роботу: чи є це джерело надійним; чи влаштовують Вас умови майбутньої роботи.

v Переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном, отриману у Міністерстві праці та соціальної політики України.

v Поцікавтеся в центрі зайнятості, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном.

v Вимагайте оформлення спеціальної робочої візи - туристична та гостьова візи не дають права на роботу.

v Підписаний контракт є обов'язковою умовою працевлаштування. Контракт підписується у 2 примірниках (для кожної із сторін).

v Контракт повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською).

v У контракті повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи:

- термін дії контракту;

- тривалість робочого дня;

- вихідні дні;

- оплата праці;

- умови проживання;

- медичне страхування;

- повне ім'я та адреса роботодавця;

- умови розірвання контракту.

Уникайте фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця».

v Від'їжджаючи, обов'язково залиште вашій родині, друзям чи родичам якомога точніші координати вашого майбутнього місця перебування (точну адресу та реквізити організації, усі можливі контактні телефони, ваше місцезнаходження - майбутню адресу проживання, координати людини, через яку ви знайшли роботу - менеджера організації, знайомого, який порадив цю роботу). Обов'язково телефонуйте додому.

v Після приїзду у країну, де Ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві України - інформація про Ваше перебування допоможе дипломатичним представникам України захистити Ваші інтереси у разі необхідності.

Запитання для обговорення:

- Як ви гадаєте, з якою метою виконували дану вправу?

- Чи отримали ви нову для вас інформацію?

11. Підведення підсумків тренінгу «Попередження торгівлі людьми»

- Що нового, важливого ви дізналися сьогодні?

- Які висновки зробили для себе?

- Як використаєте отриману інформацію для себе?

/Files/images/P4020636.JPG

Класна година

Тема. Молодіжні субкультури: за і проти

Мета: утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування моральних і духовних цінностей у дітей, забезпечення високої художньо-естетичної освіченості особистості; розвиток індивідуальних здібностей і талантів учнів, забезпечення умов їх самореалізації; виховання духовної культури особистості, морально-етичних якостей, уміння міжособистісного спілкування, шанобливого ставлення до людей, доброзичливості, відповідальності за доручену справу, здатність до самоаналізу, самооцінки.

Форма проведення: презентація проекту

Обладнання: комп’ютерні презентації: відеофільм «А ви як думаєте?» (програма Pinnacle Studio); відеофільм «Давайте делать добрые дела» (програма Pinnacle Studio); презентація «Молодіжні субкультури: за і проти» (програма Power Point); ноутбук, мультіпроектор та екран.

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів…

А ти що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

О. Когачук

Вчитель:презентація (слайд 1) «Молодіжні субкультури: за і проти» (програма Power Point)

Воскресайте, камінні душі,

Розчиняйте серце і чоло,

Щоб не сказали про вас грядущі:

- Їх на землі не було. (В.Симоненко)

Вчитель:

Культура (від лат. cultura — обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.

Культура — це багаторівнева система. Виділяють світову й національну культури, до того ж, кожна з цих культур поділяється на матеріальну і духовну.

Запитання

1. Що належить до матеріальної культури?

(Це культура праці, матеріального виробництва, культура побуту, культура відносин до власного тіла, фізична культура.)

2. Що належить до духовної культури?

(Ця культура несе в собі пізнавальний розвиток, вплив на розум і душу людини, її інтелектуальне становлення.)

Таким чином, культура поділяється на певні види, які всі між собою тісно пов'язані. Головне завдання культури — всебічний розвиток людини, регулювання її поведінки і вчинків на основі формування цінностей і моральних норм.

— Сьогодні на класній годині йтиметься про молодіжну субкультуру. Субкультура (префікс суб- означає під-) –культура окремої соціальної групи, яка чимось відрізняється від загальної культури, що панує в суспільстві.

Вступаючи у доросле життя, молодій людині треба засвоїти те, що було створено попередніми поколіннями, дізнатися і сприйняти усталені норми суспільного життя. Проте цей процес не є простим. Не всі цінності, до яких прихильно ставиться старше покоління, сприймає молодь. Оскільки людина є основною складовою одиницею суспільства, а суспільство складається з безлічі соціальних груп, то можна говорити про культуру окремих соціальних груп. Підлітки — найбільш численна соціальна група. У світі їх налічується близько 1 млрд. І всі вони є споживачами матеріальних і духовних цінностей, створених старшими поколіннями. Спільнота підлітків не є монолітною структурою, що включає всіх молодих людей. Відомі безліч підліткових спільнот, що розрізняються за віком, статтю, матеріальною забезпеченістю, національним складом. Спільноти підлітків можна розділити на формальні (шкільні класи, спортивні клуби, секції, театральні та предметні гуртки) і неформальні (позашкільні) групи (дворові компанії, субкультури).

Деякі фахівці вважають, що у підлітків існує власна культура. Підлітки створюють культуру зі своєю власною мовою, модою, захопленнями і, що найважливіше, зі своєю системою цінностей, що відмінні від цінностей дорослих. Підтримувана підлітками, вона часом викликає занепокоєння дорослих.

Субкультура — це певний стиль, спосіб життя і мислення окремих соціальних груп всередині суспільства.

Почасти це пов'язано з притаманною віком критичністю, уявленням, що «історія починається з нас». Позначається і те, що молодь за своєю природою націлена на перетворення, створення нового.

Молодь дуже чутливо сприймає будь-які нові форми розвитку у сфері дозвілля зі всіма позитивними і негативними явищами. Заради яких тільки інтересів не об’єднуються люди. Число різних об'єднань вимірюється десятками тисяч, а кількість їх учасників – мільйонами. В неформалів свій світ і свої правила. Все більше підлітків кожен день у всіх країнах світу стають учасниками неформальних течій. Через це необхідно володіти інформацією про цю культуру й бути готовими до зіткнення з її представниками в реальному житті. Давайте разом звернемося до проблеми неформальних субкультур молоді. Тема нашої розмови « Молодіжні субкультури: за і проти».Групи дослідників, соціологів, журналістів отримали різні завдання: провести зрізи суспільної думки стосовно відношення до субкультур різних вікових груп, зібрати інформацію про те чи інше молодіжне угруповання. Спочатку ми прослухаємо і подивимося ваші презентації, а потім висловимо свою думку стосовно цієї проблеми. Будь ласка, творчі групи, вам надається слово. (Слайд 2)

1 Ведучий:

Кожен з нас неповторний: усмішка, зовнішність, жести, навіть малюнок на нашій руці. Ми такі різні, але всі разом складаємо єдине ціле – людство.

А що ж робить нас людьми? Яка людина викликає повагу? Як зробити, щоб тебе поважали?

2 Ведучий:

Щоб дати відповідь на ці питання, ми зайнялися проектною діяльністю «Молодіжна субкультура: за і проти».

В межах даного проекту ми вивчали поведінку, вчинки підлітків, їх мову, моду та захоплення.

3 Ведучий:

Працювали групи «Дослідників», «Журналістів», «Психологів». (Слайд 3)

1 Ведучий:

До виступу запрошуємо дослідників.

Презентація групи дослідників

Учень 1 (Слайд 4) Субкультура - соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує).

(Слайд №5)

Загалом можна виділити 5 головних характеристик

молодіжних субкультур:

1. Специфічний стиль життя і поведінки;

2. Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;

3. Протиставлення себе решті суспільства;

4. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;

5. Ініціативний центр, який генерує тексти.

Учень 2

Таким чином можна вивести наступне означення: (Слайд 6)

Молодіжна субкультура – будь - яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності.

Учень 3

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур.

(Слайд 7) В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

- романтико-ескапітські субкультури (хіпі, емо, толкієністи, байкери .)

- гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери .)

- кримінальні (гопники, скінхеди.)

- анархо-нігілістичні (панки та інші).

Учень 1 Які ж причини виникнення субкультур? (Слайд № 8)

Причини виникнення субкультур:

— виклик суспільству, протест;

— непорозуміння в сім’ї;

— небажання бути як усі;

— привернути до себе увагу;

— нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні;

— копіювання західних структур, течій, культури;

— данина моді;

— відсутність мети в житті;

— вплив кримінальних структур;

— вікові захоплення.

Учень 4

Варто звернути увагу (Слайд 9) на парадокс молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.

2 Ведучий:

До виступу запрошуємо соціологів Помаз Тетяну і Потягай лову Олену.

Презентація групи соціологів

Учень 1 (Слайд 10)

Кожному з нас доводилося йти по вулиці великого міста, їхати в транспорті або просто дивитись телевізор і бачити людей, які у чомусь не схожі на інших. У когось на голові ірокез, хтось увесь в металі, а хтось у чорній шкірі проноситься повз вас на мотоциклі. Найчастіше це і є представники сучасних субкультур.

Учень 2

1. Представники різноманітних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, сказати сірій масі: “Я — особистість ”, кинути виклик світу з його нескінченними буднями та вистроюванням усіх в одину шеренгу. Все більше підлітків кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру. Тому необхідно знати про це культурне явище, розуміти його та бути готовим зустрітися з її представниками у реальному житті.

Учень 3

Ми поставили перед собою завдання з’ясувати, чи знають учні нашої школи, що ж таке «Молодіжна субкультура». Разом із психологом школи наша група провела анонімне анкетування старшокласників нашої школи. Ось які результати ми отримали.( Результати опитування представлені на діаграмах) ( Слайд 11)

Учень 1 Молоді часто здається, що старше покоління вороже ставиться до будь-яких молодіжних субкультур, нічого про них не знає, що дорослі не розуміють прагнення юних до самовираження. Чи насправді це так? Ми вирішили дослідити цю проблему, порівнявши ставлення до субкультур школярів і дорослих. Цю тему досліджувала Риндіч Людмила.

Пропонуємо вашій увазі її відео сюжет « Представники різних вікових категорій про молодіжну субкультуру»

Перегляд відео інтерв’ю з людьми різного віку «А ви як думаєте?» (програма Pinnacle Studio); (Додаток відео)

Учень 4

Неформалів у нас чомусь не люблять, не розуміють (і навіть не намагаються зрозуміти) і часто побоюються. Вони відверто ігнорують суспільну думку і живуть за власними правилами. То хто ж вони - прогресивна генерація чи руйнатори суспільства?

- Після численних дискусій з приводу молодіжних субкультур нарешті настав час розібратися.

Учень 3(Слайд 12)

На даний час існує дуже багато неформальних організацій та субкультур. Навіть порахувати їх дуже складно. На відміну від загальної думки, у більшості неформалів рівень інтелекту вище середнього, вони зазвичай багато читають, добре розуміються на музиці, і серед них чимало творчих людей

І Ведучий

Просимо журналістів охарактеризувати ці групи.

Презентація групи журналістів

Учень 1

- Людина може і повинна бути красивою своїми справами, душевними якостями, зовнішністю і одягом. Одяг супроводжує людину скрізь і постійно здійснює значний вплив на її настрій, працездатність, може надавати почуття впевненості, оптимізму, або, навпаки, створювати пригнічений настрій. Навряд чи можна знайти людину, яка не хотіла б бути зодягнена красиво.

Учень 2 (Слайд 13)

- Субкультура ЕМО

Є думка, що Емо - це лише перехідний період в життя підлітків, а не стиль життя. Емо швидше за інших вчаться любити і виживати. Вони сильніші, ніж люди багатьох інших субкультур. Вони не ріжуть собі вени, не кидаються з будівлі. Вони просто віддаються своїм відчуттям і емоціям. Вони живуть і люблять життя. Одягають щільні олімпійки, ніяких мішкуватих речей. Светри в ромб з V-образним вирізом. Смугасті і клітчасті речі. Основні кольори для Емо - чорний, білий, червоний і рожевий.

Аксесуари.

Емо носять сумки через плече часто із зображеннями персонажів мультфільмів. Ремені з клепками, краще всього білі, ланцюги. Дуже важливою частиною образу є окуляри. На шиї емо носять арафатки, чорні з білим або червоні з білим. І, звичайно ж, значки.

Розглянемо докладніше деякі атрибути Емо:

Вибілена особа, бліді губи майже в тон шкірі і дуже яскраво підведені очі. Іноді Емо зображають на своїх личках чорні доріжки нібито від розмитої сльозами косметики і малюють чорним олівцем сльозинки. На нігтях чорний лак.

Емо (скорочення від «Емоційний»)

О́бразне зображення Емо(Слайд 14)

Сьогодні ця субкультура набула широкого поширення. Головна риса Емо — це вираження та нестримання своїх емоцій, найважливіше — бути собою і не заганяти себе у якісь певні рамки. У Емо свої погляди на життя, яке складається з двох основних кольорів: чорного (символізує несправедливість, жорстокість світу) та яскравих кольорів (щасливі емоції, кохання, приємне переживання).

Учень 3 (Слайд 15)

- Хіп-хоп – молодіжна субкультура

встановлено типовий “прикид” хіп-хопера – як правило, це були спортивні костюми, дуті болонієві безрукавки, несиметрично натягнуті на голову бейсболки і обов’язковий елемент – величезні кросівки (бажано білі) зі ще більшими “язиками”. Аксесуарами до цього всього слугували золоті ланцюги, медальйони на шиї та вузькі затемнені окуляри.

Найважливіші елементи хіп-хопу: (Слайд 16)

Читка (читання репу) – при видимій простоті цього уміння, воно вимагає від майстра значно більше старань, аніж може здатися на перший погляд. Читання текстів повинно бути не монотонним, а таким, щоб запам’ятовувалося. Тому величезна увага приділяється правильному підборові рим, інтонацій, і велика увага приділяється алітерації.

Брейк (бі-боїнг) – танцювальний елемент даної субкультури. Описувати його надзвичайно складно. Це точно той випадок, коли краще один раз побачити . а побачити можна майже у всіх кліпах реперів, а останнім часом і не тільки у їхніх кліпах.

Ґрафіті – оригінальні малюнки на стінах та інших поверхнях міста, які зроблені балончиками з фарбою. Для графіті майже обов’язковою є присутність тексту в малюнку, хоча останнім часом спостерігається поступовий відхід від цього канону і перехід до просто живопису.

Ді-джеїнг – музичний супровід для репу і брейку, хоча, діджеїнг може існувати і окремо. Традиційно для нього використовуються вінілові платівки, які крутять ді-джеї. Як один з підвидів ді-джеїнгу існує «скретчінг» (від англ. Scratch – подряпина). В цьому випадку з платівок видобувають специфічний звук який виникає від контакту вінілу та звукознімальної голки.

Хіп-хоп – субкультура, яка сформувалася і перебуває зараз у стадії свого найбільшого впливу на молодь у всьому світі.

Учень 4 (Слайд 17)

Субкультура Анімешники

Сучасне суспільство не може прожити ані дня без видовищ, тому постійно виникають все нові його види, апогеєм чого є “видовище не виходячи з хати” (сидячи за компом чи телевізором). І на одвічне питання: шо б таке подивитись? в 1/3 молоді відразу спливає лише 1 слово, а саме АНІМЕ.

Аніме (від англ. animation [анімейшн] — анімація) — японська мультиплікація, головна відмінність від мультиплікації інших країн полягає в тому, що аніме в основному робиться з розрахунку на підліткову та дорослу аудиторію.

Вважається, що всесвітньої слави та визнання аніме набуло після отримання премії Оскар в 2003 році аніме “Віднесені духами”.

Розповідаючи про аніме не можна не згадати про мангу, такий собі різновид коміксу, зазвичай на основі якої знімається аніме, хоча буває і навпаки, коли після виходу в світ аніме і набуття популярності твориться манга.

В 90-х рр. аніме культура характеризується для нас лише Покемонами, Трансофрерами, Евангеліоном та Сейлор мун. Створюються клуби, влаштовуються фестивалі, скачуються величезні кількості аніме та манги зі всесвітньої мережі, перекладаються, дублюються... На території України значущість даної культури можна підтвердити фактом святкування в жовтні 11-ої річниці першого українського аніме клубу Crystal Power. Для чого ж отаку або пошановувачі аніме об’єднуються в клуби? Все дуже просто, для обміну аніме та розповсюдження його в маси, хоча не виключається така вагома частка діяльності клубу як аніме фестиваль та косплей.

Отже, косплей це буквально переодягання в персонаж з манги чи аніме, часто з розігруванням сценок з них же. Розпочалось звичайно все в Китаї та Японії, але як і усе цікаве перейшло до нас. Народ витрачає не малі гроші на пошиття костюмів, адже чим більше деталей в самому костюмі тим більше грошей на тканини, прикраси та парик. Згодом з даним косплеєм їздять по різних фестах та отримують призи.

На теренах України аніме фестивалі мають вже більш ніж 6-річчну історію.Цього року було проведено 5 масштабних аніме фестивалів, що збирали анімешників з різних куточків України та інших держав, наприклад, у вересні на фесті в Дніпропетровську було приблизно 2000 гостей.

Як виглядає анімефест? А дуже просто, збирається кілька купок людей, які і так один одного знають і починають розігрувати косплей сценки, співати ости (оригінальний саунтрек аніме) або опенінги (ендінги) з улюбленого серіалу.

2 Ведучий По черзі запрошує учнів до презентації різних субкультур.(Слайди № 18 – 28)

Субкультури скинхедів, готів, хіпі, гопників, байкарів, хакерів, сатаністів .

1 Ведучий

БЕСІДА З ЕЛЕМЕНТАМИ ДИСПУТУМолодіжні субкультури: за і проти

- Дозвілля - це час, вільний від роботи, занять, будь-якого діла. Чим же можна заповнити дозвілля?

- Які форми дозвілля ви знаєте? ( Відвідування бібліотек, музеїв; клуби, гуртки, спортивні секції,рукоділля, подорожі, походи, рибальство…)

- Чим зміст такого дозвілля відрізняються від змісту і форми субкультур?

- Якому виду дозвілля ви б віддали перевагу? Чому?

- Який вид субкультур ближчий вам по духу? Чому?

- Як ви гадаєте, чи зраділи б ваші батьки, якби дізналися про вашу належність до якоїсь субкультури? Чому?

- А хтось із ваших батьків у роки їхньої молодості належав до молодіжних субкультур?

Перегляд і обговорення уривку з фільму «Стиляги»

- Чи згодні ви з думкою, що парадокс молодіжних культур з одного боку в тому, що вони культивують протест проти світу дорослих,його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до дорослого життя.( Слайд)

ГРА «Сім днів повної свободи»

Уявіть собі, що цілий тиждень ти, і тільки ти, будеш вирішувати, що тобі робити, коли лягати спати, як одягатися, як проводити дозвілля…Що тобі раніше було заборонено, тепер усе дозволено. Словом, живи в своє задоволення. Причому тобі заздалегідь обіцяно, що якби ти себе не вів, щоб не робив у ці дні, ніхто тебе не осудить, на покарає і не пригадає пізніше. Отже, почали жити в семи днях повної свободи.

- Про що ти попросиш у ці дні своїх батьків, братів, сестер?

- Яке місце в твоєму житті у ці сім днів займуть школа, дім, вулиця?

- Чим ти, одержавши свободу, займешся в першу чергу?

- Кого б з цікавих тобі людей ти взяв би до себе в товариство на ці сім днів?

- Де в ці дні ти найчастіше будеш проводити свій вільний час?

Наступив сьомий день повної свободи. І раптом тобі оголошують, що його продовжили аж на цілий місяць. І ти…(вислови, що ти відчув і що зробиш у першу ж хвилину)

Вчитель: (Слайди № 29 - 30)

Молодіжні субкультури — особлива частина суспільної культури. Багато людей упереджено ставляться до представників молодіжних субкультур, зовсім не знаючи, що більшість з них не мають ні найменшого відношення до криміналу, сексуальної розбещеності, сатанизму. А навпаки — це звичайні у спілкуванні підлітки, більшість з яких початківці - музиканти, письменники, художники та досить обдаровані люди. Вони виступають проти деяких чинних правил і для цього збираються в групи, створюючи тим самим свою маленьку неформальну систему (зі своїм одягом та законами) на противагу офиційній системі. Кожен має право бути індивідуальним. Головне, щоб їхній вибір, спосіб діяльності не нашкодив ні собі ні іншим, аби свобода і безкарність не переросли в безлад і насильство. Умійте володіти собою. Пам’ятайте: найкращий спосіб боротися з душевним неспокоєм – постійна занятість. Роблячи добро іншим, ви робите добро собі. Пам’ятайте: кожна людина – також яскрава і унікальна індивідуальність, як і ви, приймайте її такою, якою вона є. Умійте бачити в людині позитивні якості. І під кінець така порада: не висувайте претензій до всього світу, не думайте, що це вам усі чимось зобов’язані. Робіть самі добро і світ від того стане кращим.

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів…

А ти що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

О. Когачук

Перегляд відео «Спешите делать добрые дела» (програма Pinnacle Studio);

Нехай вам у житті щастить! (Слайд 31)

/Files/images/img_home.jpgВиховна система школи – це цілісна структура, яка сприяє успішній діяльності виховання. У школі відбувається моральне становлення учнів, формування в них творчого мислення, відповідальності.

Пріоритетним у виховній роботі школи є:

  • реалізація особистісно орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі;
  • залучення молоді до національної та світової культури;
  • збереження морального та фізичного здоров’я підростаючого покоління;
  • виховання патріотизму, громадських якостей особистості;
  • забезпечення педагогічних умов для соціалізації школярів, виховання в них життєвої компетентності.

Для реалізації цих завдань у школі розроблений план виховної роботи навчального закладу та окремі плани, які були затверджені на засіданнях методичних об’єднань класних керівників. Ці плани охоплюють всі напрямки виховання: патріотичне, правове, моральне, художньо-естетичне, трудове, фізичне, екологічне, превентивне та включають у себе календарні, традиційні шкільні свята, заходи, конкурси, міські заходи щодо втілення національної програми «Діти України», «Комплексної програми профілактики злочинності і бездоглядності», «Програми профілактики ВІЛ-інфекції», «Національної програми відродження та розвитку українського козацтва», заходи щодо зміцнення моральності та утвердження здорового способу життя та ін.

Розробка позакласного заходу "Козацькому роду - нема переводу"

КОЗАЦЬКОМУ РОДУ - НЕМА ПЕРЕВОДУ

(Виховна година)

Мета: Ознайомити дітей з періодом козаччини. Дати елементарні знання про умови життя козаків, розкрити значення визвольної боротьби для українського народу. Виховувати у дітей шанобливе ставлення до запорізьких козаків і спонукати до наслідування їх кращих рис (добродушності, безкорисності, товариськості, героїзму тощо).

Класна кімната прибрана портретами гетьманів та ілюстраціями картин з життя запорізьких козаків. На підвищеному місці стоїть козацький курінь і дуб, що росте біля нього. Діти в українських костюмах.

Вчитель: У літописі українських земель є славний, майже упродовж трьохсот років,період козаччини (з 1550 р. по 1828 p.). Це Запорізька, а пізніше Задунайська Січ. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від варварських нападів турків і татар, а також від польських колонізаторів. Особливо відзначився своєю енергією, хистом наш земляк з Вишнивець князь Дмитро Байда Вишнивецький. Січовики були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми. Наш народ завжди пам'ятатиме цю героїчну сторінку української історії, а хлопці наслідуватимуть козаків. Готуючись до сьогоднішнього свята, ми дізналися про життя козаків, багато чого навчилися. Дівчатка, поки наші хлопці-козаки готуються показати нам сценку з життя запорізьких козаків, давайте згадаємо, що означає слово "козак"?

І дівчинка: Вважають, що слово "козак" походить від слова "коза". Козаки були спритні, як кози, вдягалися в козячі кожухи, говорили гучним голосом.

2 дівчинка: Кажуть, що слово "козак" пішло від слова "коса". Люди, які йшли у бій з татарами, були озброєні косами, серпами. Вчитель: Які риси характеру були притаманні козакам?

Здівчинка: Козакам були властиві добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби. Особливо цінували вони особисту свободу. Через те козаки частіше обирали люту смерть, ніж ганебне рабство. Мандрівники відзначали гостинність, привітність і виняткову чесність козаків. Можна було залишити на вулиці гроші і не боятись, що їх украдуть. Вчитель: Діти, а що таке Січ?

4дівчинка: Козаки мали за столицю Січ. Це було розчищене серед лісу або укріплене частоколом місце. На ньому козаки зводили селище. Січ була резиденцією всіх головних старшин козацтва.

Вчитель: Дякую, діти. Пора нам закінчувати бесіду, бо чую, що на підході наші славні гості — запорізькі козаки.

До класу заходять Тарас Бульба з синами.

Тарас Бульба: Ось, сини мої, ми на славній Запорізькій Січі. Встроміть тут по стрілі, покладіть по шматку хліба і сала, бо такий уже звичай у козаків: приходити до цього велетня-дуба і приносити йому жертву.

• Сини встромляють біля дуба стріли, кладуть хліб, сало. Заходить писар.

Писар: Оґо-го! Хотів дуже вас бачити, Тарасе. Ось ми і зустрілися. Проходьте, проходьте. Тарас Бульба обнімається з писарем.

Тарас Бульба: Здоров був, Печерице! Ось привів тобі синів своїх. Ану, глянь, які славні козаки.

Андрій і Остап: Здорові були! (Вклоняються.)

Писар: Здорові, здорові! Ну що, в Христа віруєте?

Остап: Віруємо.

Писар: І в Трійцю святу віруєте?

Андрій: Віруємо.

Писар: А в церкву ходите?

Остап: Ходимо.

Писар: Ану, перехрестіться. (Хлопці хрестяться.) Хороші козаки з вас вийдуть.

Тарас: Дорогі мої сини, підійдіть до мене, нехай благословлю вас. Сини підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови.

Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь і Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народові. Хай береже вас Господь. (Цілує синів.)

Писар: Вибирайте собі куреня. Зараз і козаки підійдуть. Козаки заходять в зал з піснею "Ой на горі та женці жнуть ".

Козак: Та в нас, товариство, поповнення. Чиї ж ви будете? (Звертається до Остапа і Андрія.)

Остап: Ми — сини славного козака Тараса Бульби.

Козак: Ну що ж, будьмо знайомі. Кожен козак подає руку і називає своє прізвище. Козак: В гарний час приїхали, кошового отамана вибирати будемо.

1 козак: Кучубенка вибирайте!

2 козак: Не хочемо Кучубенка!

З козак: Бородавка нехай буде!

Тарас Бульба: Сагайдачного вибирайте!

4 козак: Нехай буде Сагайдачний!

Тарас Бульба: Чи хочете ви своїм отаманом мати Сагайдачного?

Всі: Хочемо! Хочемо!

Сагайдачний: Дякую вам, шановне товариство. (Вклоняється.) Тарас

Бульба: Тримай цю булаву. Керуй з розумом та душею. Господа поради питай. Сагайдачний бере булаву, вклоняється. Козаки виконують пісню "Гей, там на горі Січ іде".

Козак: Ось вона, наша Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді і дужі, як орли. Ось звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну. Козаки сідають на лаву навпроти гостей свята.

Вчитель: Діти, давайте думками полинемо в славне минуле України і проведемо один день на Запорізькій Січі. А допоможе нам у цьому наказний отаман Рудзік.

Отаман: Якою б не була погода, козаки кожного куреня вставали до схід сонця і бігли на річку купатися. Потім снідали. А що їли вранці козаки, знаєте?

1 козак: Соломаху. Отаман: А що таке соломаха?

2 козак: Затірка, заправлена салом або олією.

Отаман: Улюбленою їжею козаків була каша. Давайте і ми будемо варити кашу. Але щоб її зварити, треба води наносити. Чи ж охота є у вас на цім святі позмагатись, силу, спритність показати, як це в козаків ведеться?

Козаки: Згода! Згода!

Отаман: Тоді приготуйтесь до змагань. Розпочинаємо перше змагання. Чий курінь наносить в казанок більше води. Дві дівчинки з козацькими казанками в руках стають за кілька кроків від двох відер з водою. Козаки обох куренів під музичний супровід носять

ложками воду з відер у казанки.

Отаман: Щоб кашу зварити, потрібно вогонь запалити. Нумо, козаки, хто більше принесе дров для вогню. Розпочинаємо друге змагання. Чотири дівчинки стають одна навпроти одної і тримають у жменях сірники, ' а козаки обох куренів переносять їх.

Отаман: Поки кашовари зварять кашу, проведемо третє змагання. Перетягування канату. Посередині стоїть Тарас Бульба, а по обидва боки від нього по 2 козаки. На чий бік буде перетягнутий Тарас Бульба.

Отаман: Наступну гру проведе з вами кошова Софія. Мати одного з учнів класу повідомляє про те, що їй довелось недавно побувати у юних козачат Запоріжжя. Вони її навчили своєї улюбленої гри "Ой Василю-товаришу " і просили навчити цієї гри учнів Тернополя. Козаки стають у коло. В центрі — козак із зав 'язаними очима. Козаки (рухаючись вправо-вліво, співають пісню): Ой Василю — товаришу, Ну ж бо, глянь ти на нас, Чи вгадаєш, товаришу, Яка служба у нас. А як не вгадаєш, будемо карати, Будеш тоді перед нами Три дні танцювати.

Отаман: А тепер просимо кашоварів кашею нас почастувати. Батькикашовари пригощають козаків кашею, а вчитель розповідає бувальщину прозапорізьких козаків.

Вчитель: Запорожці як підмовлять, було, на Січ якого хлопця, то перше пробують, чи годиться він бути козаком.

Ото звелять йому варити кашу: "Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла. А ми підем косить. То ти, як уже буде, готова, вийди на курган і зови нас, а ми почуємо та й прийдемо." От поберуть коси та й підуть нібито косить, а де в чорта їм хочеться косить! Заберуться в очерет та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати, а ті не озиваються. То він

гукає, гукає та й давай плакать: "От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче було б дома сидіти при батькові та матері! Ой бідна моя головонько! Чого мене несло між сії запорожці?" То вони, лежачи в траві, вислухають все та й кажуть: "Ні, се не наш!" А далі вернуться до куреня, та дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу та й скажуть:-"їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!"

А як же котрий удасться розторопний і догадливий, то, прийшовши на могилу, кликне разів зо два: "Гей, панове! Ідіть кашу їсти!". Та як не озиваються, то він: "Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти!" Та ще перед відходом ударить на могилі гопака: "Ой, тут мені погуляти на просторі!" Та, затягнувши на весь степ козацьку пісню, піде собі до куреня і давай уплітати тую кашу. То запорожці, лежачи в траві, кажуть: "Оце наш!" Та, побравши коси; ідуть до куреня. А він: "Де вас в біса носило, панове? Гукав, гукав, аж горло заболіло, та щоб каша не перекипіла, то я гіочав сам їсти." То запорожці поглянуть один на одного та й кажуть йому: "Ну, чуро, вставай! Годі тобі буть хлопцем, тепер ти рівний нам козак!" І приймають у товариство.

Отаман: Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом йшли козаки обідати. А що їли вони на обід, знаєте?

1козак: Тетерю — зварене пшоно або житнє борошно на квасі.

2 козак. Варену або печену рибу, мед, пиво, галушки.

3 козак: Юшку з риби, що називалася щербою, куліш із салом або олією.

4 козак: Іноді баранину або дичину.

Отаман: Після обіду лунали козацькі пісні, думи. І козаки подумки линули до рідної хати, до неньки. Козаки співають українську народну пісню "Повіяв вітер степовий", Ті підхоплюють всі учасники.

Отаман: Для того, щоб бути сильними і відважними, козаки кожен день вправлялися. Часто робили це під музику. З того часу і живуть у нашому народі завзяті українські танці. Хлопчики в костюмах запорізьких козаків виконують танець "Повзунок".

Отаман: Вечір. Сміливі, веселі козаки часто вирушали на ближні хутори, туди, де були молоді дівчата, бо поспівати, потанцювати так хотілося.

Сагайдачний: Підемо, хлопці, в Глибоку Балку.

Всі: Підемо, підемо! Козаки підходять до дівчат-однокласниць, що сидять по ліву сторону в залі в українському вбранні.

Козаки (вклоняються): Доброго вечора вам, дівчата! Дівчата (вклоняються): І вам вечора доброго. Сагайдачний: Привезли вамславного музику.

Дівчата: То хай заграє, а ми послухаємо. Музика грає польку.

Дівчина: Славно музика грає, дай Бог йому сили та здоров'я людей радувати.

Музика: Дякую.

Дівчина: Заграйте-но нам щось веселеньке. Затанцюємо, дівчата?

Всі: Затанцюємо! Дівчата з козаками виконують жартівливий народний танець.

Остап: Красно дякуємо вам, дівчата, за танець. Вчитель: У нас на святі присутні гості із Запорізької області. Це бабуся і дідусь учня нашого класу. Вам слово, шановні. Дідусь: Ми прийшли до вас на свято з запорізької землі, І принесли вам в дарунок краю рідного пісні. Разом з вами веселитись, танцювати і співать, Україну й козаків з вами разом прославлять. Гей, від Дніпра, з козацького краю,

Вам принесли рушник з короваєм.

Бабуся: Край наш величаєм, Землю прославляєм, Щастя всім бажаєм. Дар наш прийміть від серця, будь ласка, Зичим добра вам, великого щастя. В цім рушнику і в цім короваї Праця дзвінка козацького краю. Кладуть на стіп коровай.

Вчитель: Діти, на сьогоднішньому родинному святі ми з вами проникли в одну із сторінок історії українського народу — козаччину. Будьте уважні і всі разом дайте відповідь. Скажіть, що говорить вам слово "козак" — Це крилате і гордеє слово?

Діти (хором): Козаки - це вільні люди! Козаки — безстрашні люди! Козаки — борці за волю, За народу щасну долю! Тарас Бульба: Щоб козацькому роду не було переводу, присягніть на вірність Вітчизні й народу!

Діти: Присягаєм, що Вкраїну будемо любити; Що ввіллємо в неї силу, щоб розвеселити. Учні (виконують уривок з пісні "Ой у лузі червона калина"): А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну Гей, гей, розвеселимо.

Вчитель: Діти, ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу! Звучить пісня "Козацькомуроду нема переводу" (слова М. Мацьо, музика М. Балеми). її підхоплюють усі учасники свята.

Заключне слово вчителя:

На даній виховній роботі ми ознайомилися із славетним козацтвом, ознайомилися із умовами життя козаків. Побачили і почули, що це були люди сміливі, без лишніх сумніву та вагань, захищали українську мову та країну віддаючи своє життя за рідну неньку україну. Тому ми не повинні забувати славетних подвигів наших предків і не повинні ганьбити їх.

Кiлькiсть переглядiв: 623

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.