Чорнобиль все живе в душі моїй

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали...

(Сценарій до Дня соборності і свободи України)

Мета: познайомити учнів з історією Дня соборності України; прищеплювати повагу до минулого Батьківщини; виховувати національну свідомість та почуття гідності бути громадянином України, любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.

Обладнання: музичні записи, національна символіка.

Звучить лірична українська мелодія, на фоні якої говорить читець.

Ведучий: Тобі, найкращая перлино

Моїх розбуджених надій,

Тобі, що звешся Україна

І в цей життєвий буревій,

Тобі, що постаті козачі

Для нас змальовуєш щодня,

Я шлю привіт й бажаю вдачі

У сяйві радісного дня. (Б. Цибульский)

Ведуча: Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!

У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення Соборності нашої держави.

.1.Народилась Україна Нова,

Небувала, чиста, як дитя,

Україна Зоряної Мови,

Україна Божого Буття!

Україна казки і кохання.

Та Держава, де щезає тлінь.

Україна творчого повстання

Для усіх безсмертних поколінь.

2. Україно, вернуться до тебе —

Матері, сторожові вогні,

Ясні зорі і хмарини з неба,

Козаки воскреслі і пісні.

Прийдуть квіти і маленькі діти.

Прийде казка і пташиний спів,

Забринять у просторі сюїти

Всіх дерзань і небувалих снів.

3. Україно-Матінко! Воскресни!

Тануть сни і котяться в імлу...

І Софія — Мудрість Пречудесна

Вже стоїть на Київськім Валу!

Побратими, гляньте на руїни —

То ж не прах, не камені прості!

То в Руці Святої України

Всесвіту Ворота Золоті! (О. Бердник)

4.Благослови і вознеси

Болючу правду України,

Що йде від чистої роси,

Що йде від чистої сльози —

Не тільки смуток і руїни.

І незнищенність України,

Народе рідний, вознеси! (Д. Кочугур)

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали...

Заходять хлопці та дівчата, убрані в національні костюми.

Українка: Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер і трави і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Українець: Яка ж вона довга в століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила.

Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки,

А шаблі — мов блискавка, сині жупани — мов крила.

Козак: До звука звук, струна струні одвітна,

А всі — одвітні серцю Кобзаря,

А вже козацьке військо маком квітне

І спалахнула Хортиці зоря.

Ці звуки, звуки золото-тривожні,

Закличний марш: агей, козацтво, в путь.

І, як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії, вони ідуть, ідуть.

(Пісня про козаків)

1. Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя.

Своїм стражденним і незлим обличчям

Я, син, тобі доземно уклонюсь.

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

2. Степів таврійських і карпатських гір

З’єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір —

Внесіте прапор вільної Держави!

3. Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали...

Але він знов, як день новий, розцвів.

Внесіте прапор вільної Держави!

4.Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь —

Внесіте прапор вільної Держави! (В. Крищенко)

(Звучить гімн України, вноситься прапор)

Ведучий: «Народ живий, допоки жива його історична пам’ять. Кінчається пам’ять – кінчається нація, починається щось інше.» Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха.

Ведуча:Упродовж багатьох століть обрубували корені нашого минулого, і можна лише подивуватися, що порубані, потоптані , понищені, вони знову відростали. Протягом багатьох років Україна стогнала під владою чужоземців, але не корилася, намагалася здобути волю. І в теперішні дні, коли йде війна на Сході України, наш народ піднявся, щоб захистити свою єдність і незалежність.

(Пісня про Україну)

Ведучий: У теперішній час, час повернення народові його історичної пам’яті, особливу роль повинно відігравати об’єктивне висвітлення історичних подій, що пов’язані із формуванням і становленням української держави. Одна з таких подій- «Акт злуки». В 1917 році, після повалення царської влади, український народ, який довгий час був під гнітом російського царизму, утворив Українську Народну Республіку.

Ведуча: Проголошення злуки відбулося о 12 годині 22 січня 1919 року на Софіївській площі у Києві.

«…Віднині український народ , увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу”. Україно, Україно,

Ми – для тебе, ти – для нас!

Буде в домі, твоя правда,

Твій закон і заповіт.

Ведучий: 22 січня 1919 року сталася важлива подія в житті нашого народу – Акт Злуки двох Українських республік. Вперше за багато століть об’єдналися дві частини єдиної Української держави,. Та не судилося в ті роки збутися мріям українських людей. Наші землі знову опинилися в кабалі тоталітарних держав. На довгі роки українцям заборонили навіть згадувати про День Соборності, щоб назавжди заглушити прагнення нашого народу до волі, до щасливого незалежного майбутнього. Та не зумів і не зуміє ніхто зламати український народ, поставити його на коліна.

Українець: Пам’ятаймо, чиї ми сини,

Коли будні на серці чи свято,

Знову бачиться з давнини

Україна — зажурена мати.

І зруйнована бачиться Січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому похилилась до віч

Україна, немов Тополя.

Українка: Затуляли чужинці в обіймах наш рот,

І перевертні кривдили зраджену мову,

Вилив душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові.

Пісня

Ведуча: У січні 1990 року, вперше за багато років заборон , з допомогою демократичних сил, було відзначено День Соборності України – 71 річницю від дня проголошення акта Злуки УНР і ЗУНР. Ця подія закріплювала у свідомості громадян ідею непорушної єдності українських земель, всього українського народу.

Ведучий: Сьогодні , в незалежній Українській державі, ми вільно, відкрито, гордо відзначаєм День Соборності нашої країни. Ми маємо пишатися тим, що наша держава пережила часи лихоліть , мужньо перенесла і переносить найважчі випробовування, що Україна відродилася, виховала нові покоління закоханих у рідну землю воїнів правди і волі.

Пісня «Воїни світла, воїни добра»

Виходять дівчинка і хлопчик з хлібом-сіллю на рушнику.

Дівчинка: Хліб-сіль на рушнику несу,

Любов несу всесвітню.

Люблю людей я над усе, як люблять землю рідну.

Хлопчик: Допоки хліб — допоки світ,

З ним щастя і великі справи.

Подоба в нього від землі,

А суть — од правди.

Дівчинка: Під синім небом України

Зазолотилися жита,

У чуйнім серці воєдино

З’єдналася палітра та,

Бо ще дано нам споконвіку —

Душею, що не любить крику,

Єднати землю й небеса.

Хлопчик: Дай нам, Боже, сили і снаги,

Щоб цвіли Дніпровські береги,

Щоб жили гуртом, не поодинці

На землі щасливі українці.

Дівчинка: Я на рідній мові друзям щастя зичу,

Хай добро хлібину кожному несе.

У гостинну хату щиро всіх покличу,

І вони, я певна, зрозуміють все.

І вони, я певна, зрозуміють слово,

Де вкраїнська мова пахне барвінково,

Де вкраїнська пісня розправля крило.

Ведуча: Незалежність України дає можливість кожному з нас стати господарем своєї землі, а для того, щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю, віддавати їй розум, серце, душу, захищати її від ворогів. Що більше буде зроблено для розбудови чесної, демократичної, вільної держави сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «… хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допоможе нам здобути мир і творити своє майбутнє у вільній соборній державі.

Звучить пісня «Не будь байдужим».

(лінійка-реквієм для учнів 5-10 класів)

(Лине дзвін, слова із-за куліс)

Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде.

Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає....

(виходять троє учнів)

1. Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою,

Тією вулицею порожньою

Мутною прип’ятською водою…

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У ньому ти жив сторіччя!

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі.

2.Чорнобиль – місце для страждання,

Чорнобиль – місце для страхіть.

Пройшло вже двадцять дев’ять років,

Але тривожні душі тих,

Хто найдорожче все покинув,-

В місцях забрудених отих.

3. Там чорна хмара пролетіла-

Упала, знищила поля,

В кайдани землю закувала,

Вкраїну брудом облила,

Де радість весело лилася

З дитячих сонячних очей,

Безлюдність сумно підвелася,

Як чорне марево ночей...

Ведучий 1: Невблаганно спливає час. Але не старіє пам’ять. Вона повертає нас знову і знову до тих подій, що сталися 29 років тому – в 26 квітня 1986 року. Цього дня сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка сколихнула всю планету Земля.

Ведучий 2: 1986 рік починався як рік комети Галлея, що за уявленнями древніх віщував катастрофи. І вони сталися. У січні 1986 року на мисі Канаверал вибухнув американський космічний корабель «Челленджер», а через три місяці світ здригнувся від катастрофи на четвертому блоці Чорнобильської АЕС.

1. Ще півні не співали над Прип’яттю,

Квітневий ранок тихо позіхав,-

І раптом ...( грає тривожна музика)

у тривозі небо крикнуло

Під блискавки і спалахи заграв.

Біда кружляла хмарами, золою -

Несамовитий танець вогняний;

В земному пеклі у страшнім двобої

Боролися із атомом сини...

( вірш Світлани Йовенко «Сину, вбережи і захисти»,

музичне оформлення)

Зойкнула земля чаїним криком:

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконнним ликом:

- Йди,синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?..

І уже ні сина, ані мужа –

Лиш розверсті зоряні поля...

Та пліч-о-пліч постали біль і мужність,

Дух і воля, небо і земля.

(виходять учні з портретами загиблих чорнобильців)

1. Хто має владу над вогнем?

Кому підвласна ця стихія?

Що робить ніч яскравим днем?

Що може зупинити мрію?

2. Той має силу у руках –

Над полум’ям велику силу,

Хто подолав у серці страх,

Щоб зберегти надію милу.

3. Коли полинова зоря

Зорю весн и палила ранню,

Коли долинули здаля

Жахливий біль, німе страждання,-

4. Вогонь покликав їх до бою

І ті, хто дужу волю мав,

Накрили силу злу собою,

Бо більшу силу Бог їм дав.

5. Рідна Україно!

Гордись своїми синами-героями!

6. Поліській край! Гордимося тобою!

Коли таких колихаєш для людства синів –

Йому не було і не буде вовік недороду!

Вклоніться, великі народи, моєму народу,

Він навіть у пеклі душею до вас ясенів!

Ведучий 1: Серед тих, хто загинув, приборкуючи ядерну стихію, були пожежники Володимир Правик, Віктор Кібенюк, Василь Ігнатенко, Микола Титенко, Володимир Тишура, Микола Ващук. Вони не озирались, не відступали. Не ховались за спини інших. Ці хлопці боролися з вогнем не на життя, а на смерть.Серед 27 перших героїв – ліквідаторів були 2 жінки: Катерина Іваненко та Клавдія Лузганова. Ми схиляємо голови перед усіма, хто загинув при ліквідації аварії і кого уже нема серед живих.

Прошу всіх встати і хвилиною мовчання вшанувати їхню пам’ять...

(запалюється свіча, хвилина мовчання, метроном)

Ведучий 2: За міжнародною шкалою оцінок подій аварія на ЧАЕС кваліфікується як аварія сьомого, найвищого рівня. Зі зруйнованого реактора було викинуто біля 50 тонн ядерного палива та продуктів ланцюгової реакції. Внаслідок вибухів було викинуто майже 1000 тонн графіту. Довгоживучі радіонукліди цезій-137 та стронцій -90 стали основними чинниками забруднення на величезних територіях. У зону радіації потрапило 74 райони 12 областей України, в яких проживало більше 3,2 мільйони чоловік. Наш Семенівський район теж зачепила невидима хмара радіації.

(лунає «Адажіо в соль мінорі» Томсо Альбіоні)

( уривок з поезії «Зона мовчання» Сяргея Законнікова)

4. Страшне горе спіткало багато сімей,

Передчасно посивіли матері.

Їхні діти, як птиці,

Вдалеч забриніли крильми.

В рідні стіни світлиці

Вже ніколи вони не вернуться.

Їхні крильця згоріли, зомліла душа.

5. Як прийде лихо – не всидиш тихо.

Вогонь, радіація люто звіріли,

Кипіли графіт і смола.

Не грішники – хлопці в тім пеклі горіли.

І зона мовчання була.

Свій лік починала незнана ще ера

Борні із новим найжахливішим злом.

І грюкав, і гримав до кожного в двері

Четвертого блоку розлом...

6. А в тім селі – ні голосу, ні звуку,

І вікна випромінюють розлуку,

І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,

І тихий сад біля старої школи,

І дітям в ній не вчитися ніколи.

Вірш «Зона»

Ой, стали хуртовини наступати

Та й все довкола побивати:

Що перша хуртовина

Дома попалила,

А друга хуртовина

Скотину поморила,

А третя хуртовина

У полі й домі та хліб побила,

А нічого в полі, а нічого в домі

Та не залишила.

Хто вона? Епоха? Доля? Смерть?

Чи, може, зона?

Ні, вона – чорнобильська мадонна!

Вона дивиться, дивиться в душу,

Вона палить очима до дна,

А ми всі дотерпіти це мусим,

Бо в душі не душа, а вина.

Вона йде вже, прямує до тебе,

Одчиняє вже двері – й тобі

Нахиляє це атомне небо

У своїй потойбічній журбі.

Подивіться, байдужі люди –

Ваших внуків вона затуля,

Боса йде на вогонь кривомудрий,

Бо вода вона є і земля.

Хто ж її, сиву, посміє займати?

Сіль пізнання – це плід каяття.

Несе сива чорнобильська мати

Цю планету...- це хворе дитя!...

(звучить «Аве , Марія»)

7. О Мати Маріє, з високого неба

Молитву прийми, що несемо до тебе,

За тих діточок, що в недузі, хворобі,

Що впало на них люте лихо Чорнобиль.

Подай їм надії, найкращого ліку,

Втиши їхній біль і прийми під опіку.

Ми любимо їх, дай нам їм помагати,

Маріє свята, всіх покривджених Мати!

Ведучий 1: Минає 29 років з того трагічного дня. Прижилися люди-переселенці на нових місцях, народжується нове і нове покоління, загоюються душевні рани, але спогади про покинуту домівку, рідний край залишаються навіки і лише журавлі повертаються до Чорнобиля щороку...

(звучить мінус «на Чорнобиль журавлі летіли»)

6. Летять журавлі на Чорнобиль,

Де рідні ліси і поля,

А в лузі самотня калина червона

Із болем до них промовля:

- куди ж летите ви, крилаті?

Кому ви несете жалі?

В цім краї не буде вам щастя,

Бо вмерло тут все на землі.

Та ключ не звертає з дороги

- Вперед,- закликає вожак.

І стогне у лузі калина червона:

- Куди ж ви?

Там трави в сльозах!..

Летять журавлі на Чорнобиль,

Забувши про райські дива,

Туди, де в барвінках купається обрій,

Де серце любов сповива...

Ведучий 1: минуть десятиліття, а чорний день чорнобильської трагедії завжди хвилюватиме людей.

Цей день, 26 квітня 1986 року, завжди обєднуватиме всіх живущих одним спогадом, однією печаллю, однією надією...

8. О Господи! Не осуди!

Очисти любов’ю душі наші!

Святий Михайле, захисти

Від війн, Чорнобилів і фальші.

Єднаймося!

Щоб в чорні дні

Розвиднити таємні шати,

Героїв славити в борні

І серцем серце захищати!

Зозулі прокують літа

І чорноземи, кров’ю вмиті,

В долонях вигріють жита

І щем любові в Заповіті.

Ведучий 2: Людство прагне всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміть,

А тривожне «бути чи не бути»?

Страшно над планетою висить.

Ведучий 1: На землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів – тьма.

Будьмо, люди, обережні в ньому.

Іншого житла у нас нема!..

Молюсь за тебе, Україно!

(лінійка для учнів 7-11 класів)

Ведучий1: Все, шо мріялось віками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна!»-

Гордо прозвучало.

(Звучить Гімн України)

Ведучий 2: 22 січня Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.»

1.Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку

Аби ти щаслива була, Україно,

Моя Батьківщино!

2.Нам дух волелюбний від скіфів дістався,

Широка душа – від безмежжя степів.

Хто серцем тебе, Придніпров’я, торкався,

Той душу твою осягнути зумів.

3. Це тут України моєї початок,

Де волю плекали твої козаки.

Про тебе сьогодні ми будем співати

І славу твою пронесем крізь віки!

4. Велична і свята, моя ти Україно,

лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить!

Ведучий 1: День 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. Це був один з найпрекрасніших моментів нашої історії. Високий принцип соборності своїх земель – найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація.

Ведучий 2: Ця історична подія відбулася у Києві на площі біля Софійського соьору, де і було проголошено «Акт злуки» Української Народної Республіки І Західно-Української Народної республіки. 22 січня – символічна дата, яка уособлює у свідомості українців Незалежність, Соборність, Державність.

1.Україно, соборна державо,

Сонценосна колиско моя,

Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях!

2.Живи та міцній, Українська державо!

Вмирали у битвах мільйони бійців,

Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво

Й над Києвом стольним віки майорів!

3. Любіть Україну, злотосяйну і вічну,

Любіть Україну, всім серцем любіть.

У день її народження не свічку –

Серця свої для неї запаліть.

4. Моя Україно!

Я вірю, що дух твій ніколи не згасне.

Ти совість народу, незгасна зоря,

Живи і борися, моя Україно,

Для миру, свободи від пут до кінця.

Ведучий 1: Ті історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаї жовто – синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі,

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти на землі.

Ведучий 2: Та сьогодні над єдністю нашої держави знову нависла біда. Війна на Сході країни, яку розв’язали вороги, знову хоче розірвати Україну на шматки, але справжні патріоти ведуть боротьбу за волю, незалежність і єдність.

1. Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

бо ти у нас одна-єдина, -

Писав в своїх віршах Тарас.

2. Молюсь за тебе в час нелегкий,

Коли на Сході йде війна.

Народу нашому нелегко,

Але у світі ти – одна.

3. Я знаю ти – непереможна,

Бо віра й правда в нас одна,

Нехай загине чорна орда,

Бо ти на світі в нас одна!

Ведучий1:Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю тисяч незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Слава Україні! Героям слава!

Звучить Гімн України.

Українці, не дайте зламати свою гідність і честь...

(Сценарій проведення лінійки до Дня Гідності та Свободи.)

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свободи людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Завдання: Формувати навички публічного виступу, ознайомити з політичною ситуацією сучасної України та подіями минулих років, виховувати громадянина та патріота України згідно Концепції національно-патріотичного виховання.

Вікова категорія: старшокласники 9 -11 кл

Обладнання: проектор, монітор, ноутбук.

Ведуча 1: "Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

(звучить Гімн України) (20сек)

(учениця читає вірш під фонограму, на екрані відео №1 «Герої не вмирають»))

Я бачила Сотню Небесну,

Що з пісні й молитви воскресла,

І в сяйві полинула в небо,

а з низу благали,- Не треба.

- Не треба! Не йдіть! Не вмирайте!

Вони ж молоді не стріляйте!

- Та ж їм би ще жити і жити,

Радіти,кохати й творити…

Та кулі впивалися в тіло,

І сотня у небо летіла.

А кров струменіла з їх ран,

В крові захлинався тиран.

З їх віри піднялася сила,

яку навіть смерть не скосила,

з їх мрії постанула доля,

з їх крові зродилася воля.

А Сотня здійнялась у небо,

віддавши життя на потребу,

їх ангели там зустрічали,

і Славу Героям співали.

Ведуча 2: Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Ведуча 1: Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Документ планувалося підписати на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Люди, обурені рішенням уряду України, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію назвали "Євромайданом".

Ведуча 2: Сьогодні ми відзначаємо десяту річницю Помаранчевої революції та першу річницю Євромайдану. Події Помаранчевої революції осені-зими 2004 року стали життєстверджуючим вогнем української нації. Серця українців з різних куточків багатосльозної країни почали вистукувати в унісон: "Разом нас багато, нас не подолати". Майдан кликав: "Усі, хто вірить в Україну, вперед!".
Тепер ми живі, як діти своєї Батьківщини, і житимемо, допоки будемо вірити і творити правду.

(ВІДЕО 2) до 2 хв.

Педагог-організатор: А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їх ні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Ведуча 1: Шановні присутні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події для нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

(Презентація під вірші)

Учень 1

Моя хата не скраю
Тому і вмираю я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

Учень 2
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо -
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Ведуча 2: Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну Україну.

Учень 1
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 2

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Ведуча 1

У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".

( показ фотографії Максима Грачова)

Учень 1
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.

Учень 2
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Учень 3
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!" над ланами.
Учень 4

Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорну хустину.

Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Ведучий 1: І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.

Учень 1: Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно пліч-о-пліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

Учень 2 Вони кулі ловили палкими серцями,

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняли автівки та потяги тілом,

Вголос думку народу сказати посміли!!!

Учень 3: Слава нашим героям – небесної сотні!

Слава тим, хто країну з пітьми та безодні

Своїм прикладом зрушив у напрямку світла,

Шанс для здійснення мрій надав заповітних!

Учень 4: Українці, прошу вас, не дайте зламати

Свою гідність і честь, не дайте топтати

Своє прагнення жити достойно в державі,

В пам’ять тих, хто загинув. Вічна їм слава!

Педагог-організатор: Давайте хвилиною мовчання вшануємо Героїв Майдану і воїнів-захисників України, які загинули за світле майбутнє України.

(Хвилина мовчання метроном)

Ведучий 1:Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою воля та кохання.

Ведучий 2: Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Педагог-організатор: Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля, держава – вільна, незалежна, осяяна сонцем Україна. Ви частинка народу. Без вас, без усіх нас немає ні України, ні її історії. І нам творить нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Ще в І столітті н.е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя».

Звучить фінальна пісня «Україна - це Ми»

( виконують учасники лінійки).

Україна - це ми!

Народились ми в Україні

На Поліссі, на Буковині,

На Поділлі і на Волині,

Біля сивих Карпат і в Криму.

Краю рідний мій, любий краю,

Якщо хтось мене запитає:

"Що таке, скажи, Україна?"

Я скажу відверто йому:

Приспів:

Україна - це я!

Україна - це ти!

Україна - це ми!

Україна!

Дивний спів солов'я

В білих квітах сади

Чорне море, Донбас, полонина!

Ми - єдина сім'я,

Сестри ми і брати,

Ми з тобою і є ця країна!

Україна - це я!

Україна - це ти!

Україна - це ми!

Україна!

Україна - це наша мова,

Кобзаря палаюче слово,

Це Дніпро стрімкий і Черемош,

Це смереки такі чарівні,

Але в першу чергу - це люди,

Це юнак, що замріяно любить,

Це дівчина, що вірно кохає,

Це народ, що співає пісні!

Приспів. (2)

Герої живуть серед нас

(зустріч з учасником АТО, кіборгом Кривенком Володимиром Петровичем для учнів 9-11кл.)

Мета: ознайомити старшокласників із подвигами звичайних українців, які в критичні хвилини виявили надзвичайну силу духу та мужність, щоденною працею рятують життя людей; з'ясувати зміст поняття «герой»; виховувати почуття патріотизму, гуманне ставлення до людей.

Обладнання: ноутбук, проектор для презентації, книга «Аеропорт», прапор, який побув на передовій в АТО.

Форма проведення: зустріч

Хід заходу

Організаційний момент

Вступне слово вчителя

На світі чимало різних професій, і всі вони є важливими для суспільства. Є професії, які окрім знань, вимагають надзвичайного терпіння, виваженості, мужності, стійкості та героїзму. Цьому не навчитися у жодному коледжі чи виші, бо ці риси формують оточення, середовище, суспільні обставини.

Саме про героїв, патріотів ми говоритимемо на сьогоднішній зустрічі «Герої живуть серед нас». Адже у зв’язку з непростими та нелегкими подіями в нашій державі - ці слова набувають нового значення. І звичайні українці, яких ми зараз називаємо героями, живуть серед нас, своїм прикладом показують, як потрібно чинити за певних ситуацій, спонукають діяти, допомагати іншим.

Основна частина

1. Бесіда з учнями:

· Яку людину можна назвати героєм?

· Чому люди здатні на подвиги?

· Чи є серед ваших знайомих люди, яких можна назвати героями?

· Який він, герой?

2. Складання «асоціативного куща» до слова «герой».

Педагог-організатор: Які асоціації виникають у вас зі словом «герой»?

(Відповіді учнів: захисник, здатний на самопожертву, мужній, хоробрий, патріот, перемагає смерть)

Педагог-організатор:Діти, кожна група вашого класу отримала завдання до проведення нашого заходу. Отже ми звернемося до першої групи, яка шукала значення слова «герой» у словниках, тож надаємо їм слово.

І група учнів: Словник української мови в 11-ти томах подає таке тлумачення:

1) видатна своїми здібностями та діяльністю людина, яка проявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою та труді;

2) людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, епохи тощо;

3) особа, яка чим-небудь відзначилася, привернула до себе увагу.

Педагог – організатор: ІІ група учнів шукала вислови відомих людей, в яких теж пояснюється значення слова «герой», просимо їх до слова.

ІІ група учнів:

1.Герой – це людина, яка в рішучий момент робить те, що потрібно робити в інтересах людського суспільства. (Юліус Фучик)

2.Герой – це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя; людина, яка присвятила своє життя служінню державі, себе одну – служінню багатьом. (Готхольд Ефраїм Лессінг)

3.Герой – це той, хто творить життя всупереч смерті, перемагає смерть. (Максим Горький)

4.Герой не хоробріший за звичайну людину, але він зберігає хоробрість на п’ять хвилин довше. (Ральф Уолдо Емерсон)

5.Герой робить те, що можна зробити. Інші цього не роблять. (Ромен Ролан)

6.Мужність – страж і опора всіх інших чеснот, і той, хто позбавлений мужності, навряд чи може бути твердим у виконанні обов’язку та виявити всі якості істинно гідної людини. (Джон Локк)

Педагог-організатор: Як бачимо, ці тлумачення співпадають із тими рисами героїв, які ви сформулювали в асоціативному кущі. Серед рис героя ви визначили патріотизм. А що це таке?

Патріотизм (грец. раtґiт — Батьківщина, Вітчизна) – це любов і відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам.

Патріотизм передбачає гордість за матеріальні та духовні досягнення свого народу, Батьківщини, бажання збереження її національних особливостей, її культурного надбання та захист інтересів своєї громади, народу загалом.

За матеріалами Вікіпедїї

Але патріотизм теж кожен тлумачить по-різному. Є люди, які по-справжньому люблять свій край, державу, без вагань стають на захист її інтересів. А є, на жаль, псевдопатріоти, які на словах люблять Батьківщину, готові заради неї на все, але як тільки доводиться захищати її незалежність і державність, знаходять причини, щоб цього не робити. Революція Гідності, війна на сході України показала героїзм одних і викрила лжепатріотизм інших. І кожного з тих, хто вніс свою частку допомоги під час подій на Майдані та в війні на сході України, можна назвати справжніми патріотами, нашими героями. І не лише їх, адже поміж нас є люди, які ціною власного життя рятують інших, допомагають у найскрутніші моменти. Вони теж герої, кожен із них – по-своєму.

Переходимо до сторінки 2: «Неймовірні історії звичайних людей»

ІІІ група учнів шукала саме такі історії в мережі Інтернет та пресі. Надамо їм слово.

1-й учень. Ми й не задумуємося, скільки серед нас звичайних людей із звичайного села чи міста, які здатні на самопожертву заради здоров’я та життя інших, ризикують власним, ні на мить не задумуючись про наслідки. У цьому, напевне, й полягає справжня гуманність. Їх багато, але сьогодні ми хочемо розповісти про деяких із них, адже вважаємо, що ці люди заслуговують на те, щоб про них говорити.

24-річний Павло Бондарев із Севастополя 12 вересня 20І2 року зранку привітав свою маму із днем народження і пішов на роботу. Чекаючи маршрутку на зупинці, він побачив, як автомобіль, що втратив керування, на великій швидкості їхав прямо на дітей, які чекали шкільного автобуса. Восьмирічного хлопчика Павло відштовхнув, а дев’ятирічну дівчинку накрив собою, врятувавши їй життя ціною власного.

2-й учень. 16-річна Вікторія Горячко із маленького чернівецького селища, ризикуючи своїм здоров’ям, врятувала життя дворічній племінниці. Дівчинка випадково впала в окріп і обпекла 50% шкіри. На пошуки донора не лишалося часу, адже життя дівчинки згасало. Вікторія рішуче наважилась на серйозний крок і віддала крихітці шкіру зі своїх ніг. Віка завжди мріяла стати моделлю, її мрія вже не здійсниться, але вона не засмучується, бо є дещо цінніше — життя врятованої маленької дівчинки.

3-й учень. Еміль Фісталь, керівник Донецького опікового центру та першої в СНД лабораторії з вирощування клітин шкіри, врятував новонароджену дитину після встановлення унікального діагнозу. Хлопчик народився із рідкісною формою буллезного епідермолізу, через що на більшій частині його тіла немає шкіри. Така форма захворювання досить рідкісна та зустрічається лише в однієї ди­тини приблизно на мільйон. Замість того щоб ам­путувати новонародженому ніжки, як на цьому наполягали лікарі пологового будинку, Еміль Фісталь пересадив хлопчикові на ніжки здорову шкіру. Лікар успішно проводить операції діткам у перші дні їхнього життя. Ось уже багато років він допомагає безнадійно хворим людям.

4-й учень. Ми пишаємося, що на такі вчинки здатні дорослі, але коли ризикують своїм життям маленькі діти заради порятунку людей, ми пишаємося ними ще більше. Однією з таких сміливих і відчайдушних є Ганна Войцехівська із села Глоби на Волині, яка врятувала свою однокласницю – першокласницю Іринку, витягнувши її з-під криги, куди дівчинка провалилася.

Педагог-організатор: Але героями можна назвати не лише людей, які допомагають іншим, але й тих, хто перемагає себе, попри всі негаразди долі. Бо, як сказав співак Арсен Мірзоян: «Перемога не означає бути першим. Перемога з це означає бути кращим, ніж ти був». Саме тим, хто переміг себе і став героєм, присвячуємо нашу наступну сторінку і запрошуємо ІV групу учнів, які розкажуть про таких людей.

Сторінка третя: «Перемога над собою»

1-й учень. Годинами, зігнувшись та обійнявши ноги руками, 17-річна художниця Даша Безкоста із Сум працює над своїми картинами. Замість пензликів – пальці ніг. Лише в такий спосіб покручене хворобою тіло дівчинки дає їй можливість творити картини дивовижної краси: «Рожевий фламінго», «Море любові», «Портрет мами»... Прикута до інвалідного візка, Даша виставляє свої роботи з надією, що вони допоможуть дворічному Денискові Савенку із Сум. У малюка вроджена патологія кишківника, і художниця допомагає мамі хлопчика зібрати гроші на операцію. Даша – дуже талановита дівчинка.

У травні цього року вона отримала диплом на Всеукраїнській виставці-фестивалі «Обдаровані діти України», що відбувалася під патронатом Міністерства освіти та науки. Проте найголовніше її досягнення – перше місце у номінації «Дитяча творчість» на Всеукраїнському фестивалі творчості інвалідів «Неспокій серця».

2-й учень. Наталя Прологаєва із Харкова у 24 роки потрапила в страшну автомобільну аварію, в результаті якої отримала кілька переломів хребта, травми кісток тазу та ніг. Чоловік покинув паралізовану Наталію з двома маленькими дітьми на руках – дворічним і чотирирічним синочками. Допомагала Наталі її мама. Жінка почала займатися спортом і напрочуд швидко продемонструвала високі результати – 2009 року вона стала дворазовою чемпіонкою Європи, через рік на світовій першості виборола чотири золоті та срібну медалі. У чемпіонаті Європи 2011 року Наталя чотири рази піднімалася на вищий щабель п’єдесталу пошани. У Харкові, де Прологаєва навчається в Академії фізкультури, її називають «Золотою рибкою» – так само, як і її знамениту землячку Яну Клочкову. Українська плавчиня, яка увійшла до мультимедалістів XIV Паралімпійських ігор, що проходили в Лондоні, виборола три золоті медалі, одну срібну та побила два світових і два паралімпійських рекорди.

Педагог-організатор: Сьогодні героїв дедалі більшає, адже кожен, хто стає на захист своєї держави, поповнює лави добровольців у війні на сході України, — герой. Кожен, хто робить свій внесок у перемогу України, — герой. Кожен, хто ризикує життям, аби надати таку потрібну допомогу в зоні АТО, — герой. І ми горді тим, що маємо стільки героїв із хоробрими серцями, які рятують Україну. І саме таким героям присвячуємо наступну сторінку.

Сторінка : «Герої війни»

Людина, яка перебувала в зоні АТО, «кіборг» Кривенко Володимир Петрович сьогодні в нас у гостях. Орієнтовні запитання від учнів:

· Яким чином ви потрапили в зону АТО?

· Який момент найбільше вразив під час перебування на сході України?

· Як сприймаєте малюнки, листи та подарунки дітей, які отримуєте?

· Що надає наснаги та сили?

· Чи є у вас якісь обереги?

· Що відчуваєте, коли повертаєтесь додому?

· Скільки ще буде йти війна на Вашу думку?

(Виступ гостя. Учні спілкуються з гостем, ставлять йому запитання. Вручення подарунків від дітей )

Педагог-організатор: Ми дуже вдячні нашому гостю за цікаву розповідь. А ми переходимо до трагічної сторінки «Герої не вмирають». Я хочу коротенько розповісти вам про випускника нашої школи, який загинув в АТО, Максима Валентиновича Грачова.

Грачов Максим Валентинович

Народився 6 січня 1986 року в місті Семенівка Чернігівської області.

У 2003 році закінчив Семенівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1. З 2004 року навчався в Навчально-курсовому комбінаті «Укрбуд»

м. Чернігова на електрогазозварника.

Строкову військову службу проходив у складі ВЧ А3435 «Десна» рядовим.

Після служби працював різноробочим на лісопереробних приватних підприємствах Семенівського району за спеціальністю.

2 вересня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України.

Максим потрапив до 41- го окремого мотопіхотного батальону.

Взимку Максим приїжджав у відпустку. Тоді він говорив своїм друзям: «Закінчиться війна, знайду гарну дівчину й одружуся».

Останніми словами Максима були: «Повернусь із АТО і всіх друзів зберу», які промовив своїм друзям по мобільному телефону 9 травня 2015 року. Йому залишилось служити півтора місяці...

Та мріям Максима не судилося здійснитися. Ворожа куля обірвала життя

29 річного молодого чоловіка.

14 травня 2015 року загинув у Донецькій області Волновахському районі під час виконання покладених бойових завдань. У загиблого залишилася мати, дві сестри та брат...

16 травня Максима Валентиновича Грачова поховали в рідному місті Семенівка.

Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам'ять загиблого героя.

(хвилина мовчання, метроном)

Педагог-організатор: Сьогодні життя України змінюється. Ви частинка народу. Без вас, без усіх нас немає ні України, ні її історії. І нам творить нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Філософ Цицерон сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя», тож любіть свою країну і відстоюйте її незалежність, примножуйте її багатства, адже ви – майбутнє нашої України. Наша зустріч завершується. Я бажаю вам миру і добра. До побачення.

Хай у серці кожної дитини живе любов до України!

Мета: поглибити знання дітей про державні та народні символи України; закликати гостей свята цінувати та берегти рідну землю, її символи, звичаї, традиції та обряди; зміцнювати громадянські якості учнів; формувати відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем; утверджувати єдність України, нероздільність її території; виховувати почуття патріотизму.

Обладнання:Державний Прапор України; Герб України, прапорці; записи музики.

Хід заходу

Лунає пісня «Лише у нас на Україні».

Педагог-організатор: Кожній людині мила своя сторона! Земля, на якій ви народились, є рідною для вас, бо на ній живуть ваші мама і тато, братики і сестрички, бабуся і дідусь – ваш рід, ваша родина. Родина до родини – то народ. Кожну нашу родину можна порівняти з могутнім деревом, в якого міцні корені. Відірви ці корені – зламається дерево. І навпаки, наша пам’ять робить його невмирущим. Спробуємо зробити всім своїм життям, працею так, щоб дерево вашого роду ніхто не зміг похитнути. Гідно несіть славу ваших предків, завжди вставайте на захист свободи і незалежності своєї Батьківщини – України, докладіть своїх зусиль для того, щоб вона стала багатою, сильною.

(Учні 4 класу читають вірш «Моя Україна»)

1. На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

2. Ти з давніх віків непокірна була

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося – її здобула

Звитяжна моя Україна.

3. На землях твоїх неозорих степів

Живе працьовита і чесна родина,

Хвилюється колосом стиглих хлібів

Моя золота Україна.

4. В садах і дібровах в вечірні часи

Чарує нас пісня дзвінка солов’їна,

І чути співочі дівчат голоси, –

Пісенна моя Україна.

5. Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

6. Квітуй, мов калина, над плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!

Педагог-організатор: Кожна країна світу обов'язково має свої символи. «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Держаний Гімн України».

Послухайте правила, які повинен знати і завжди виконувати кожен із нас:

· Звучить Гімн – потрібно встати, гордо й голосно співати.

· Біля Прапора зупинись, честь віддати не лінись.

· Конституцію потрібно вчити, за її законами жити.

Герб — розпізнавальний знак держави. На Україні це золотий тризуб на блакитному тлі. Існує близько сорока версій пояснення тризуба: це риболовний гарпун, вила бога Нептуна, уособлення природних стихій (повітря, води й землі), а можливо відображено триєдність життя: батько — мати — дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.

(виходить хлопчик з Гербом України)

Учень 1: Наш герб — тризуб,
Це воля, слава й сила;
Наш герб — тризуб.
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і пісню несемо ми людям.

(Виходять учні з Прапором України)

Учень 2:Синьо-жовтий прапор України —

Це безхмарне небо, синє-синє,А під небом золотіє нива,
І народ — і вільний, і щасливий.
Учень 3:Прапор, як святиню, любі діти,
Треба шанувати й боронити.
Прапор — символ нашої держави,
Він для всіх ознака сили й слави.

Педагог-організатор:

Виростайте і живіть

Для добра і слави,

Як святиню бережіть

Символи держави.

Святою для кожної людини є земля, де вона зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні. Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися. Це — наша рідна земля, наша Україна.

(діти читають вірш «Я – українець, я - українка!»)

1. Я - українець!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.


2. Я - українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я - українка!

Педагог-організатор: Україна – одна з найбільших держав Європи. За офіційною статистикою на 1 січня 2014 року в Україні проживає 45,5 мільйонів осіб. За цим показником Україна займає 29 місце у світі. Оскільки це велика країна, то живуть у ній люди різних національностей. Поряд з українцями на території України проживають представники понад 100 національностей. З розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, де всі люди – сусіди. А з сусідами треба знаходити спільну мову. У безмежному просторі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу з’явилася толерантності.Толерантність-вміння жити з іншими людьми та іншими ідеями в мирі та злагоді.

Флешмоб (пісня Гайтани «Сонце нам сяє»)

Педагог-організатор: Слава країни – це не лише її територія, мова, природні

багатства, а головне – люди, які своїми здобутками прославляють країну на весь світ. Слід згадати найвидатніших з-поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.

(виходять діти з портретами)

1.Тарас Григорович Шевченко – український поет, громадський діяч, і, як кажуть самі українці, духовний батько сучасного українського народу.

2.Григорій Сковорода – педагог, поет, автор трактатів, байок, пісень.

3.Микола Лисенко, український композитор, автор опер «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда», автор дитячих опер і оперет.

4.Михайло Грушевський – історик, організатор української науки, автор ілюстрованої історії України.

5. Микола Амосов – видатний український лікар, учений у сфері серцево-судинної хірургії, біокібернетик.

6. Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України, Герой України.

(виходять діти з літерами У,К,Р,А,Ї,Н,А)

1. Що то, люди за країна -

Неба синього блакить,

На ланах у серпні жито

Стиглим золотом блищить?

2. У якій, скажіть, країні

Клімат лагідний, м’який?

Бог відводить буревії,

Негаразди всіх стихій?

3. Люди мудрі, працьовиті

У країні тій живуть.

На чуже не зазіхають

І свого не віддадуть.

4. У якій іще країні

Так земля родить охоча?

Наче пісня солов’їна -

Мова ніжна і співоча?

5. Гори є і полонини,

Є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна

Невимовної краси!

6. Гордо, голосно, дитино,

Ти назви ім’я країни,

У якій, хвалити Бога,

Народився і живеш.

7. Їй дочкою є чи сином

І, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу,

Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,

Незалежна і єдина -

(усі хором, піднімають букви)

Наша ненька – Україна!

Педагог-організатор: Трагічні події в Україні тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану та АТО і заради чого вони жертвують своїм життям.Трагічно загинув в зоні АТО колишній учень нашої школи Грачов Максим. Вшануємо пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

(звуки метронома)

1. Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

2. Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Державний Гімн України).

Педагог-організатор: У всіх людей одна спільна мета – жити в добрі та злагоді, зробити життя в Країні кращим. Якщо ти успішний - допоможи іншому, якщо ти щасливий - зроби щасливим когось поруч, будь щирим у своїх діях.

Мир – це перша та необхідна умова для повноцінного дитинства. Немає більш несумісних понять, ніж війна та діти. І немає благороднішої мети у людства, ніж захистити дітей і всіх людей на Землі від війн і конфліктів. Так, про це мріє кожен. Але щоб зберегти мир на нашій планеті, в нашій країні, примножити добро і домогтися добробуту для всіх, потрібно навчитися розуміти один одного, приймати один одного такими, якими ми є, поважати культуру і внутрішній світ інших.

Україна багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина.

Бережіть, шануйте, любіть свою країну, вивчайте традиції свого народу, пишайтесь тим, що ми — українці.

Пісня

1.Про Україну я пісню співаю,

Кращої в світі для мене нема,

Від небокраю й до небокраю

Навіть шукати дарма…

2.Нам Україна – мати, родина.

(Так свою Англію люблять англійці,

Швецію – шведи, Німеччину – німці…)

Нам не забути свою Україну.

Тому, що ми – (разом) українці!

(Пісня «Україна – це я! Україна – це ти» плюсовка)

Вже стільки закривавлених століть тебе, Вкраїно, імені лишали...

(Сценарій до Дня соборності і свободи України)

Мета: познайомити учнів з історією Дня соборності України; прищеплювати повагу до минулого Батьківщини; виховувати національну свідомість та почуття гідності бути громадянином України, любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.
Обладнання: музичні записи, національна символіка.

Звучить лірична українська мелодія, на фоні якої говорить читець.

Ведучий: Тобі, найкращая перлино

Моїх розбуджених надій,

Тобі, що звешся Україна

І в цей життєвий буревій,

Тобі, що постаті козачі

Для нас змальовуєш щодня,

Я шлю привіт й бажаю вдачі

У сяйві радісного дня. (Б. Цибульский)

Ведуча: Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!

У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення Соборності нашої держави.

.1.Народилась Україна Нова,

Небувала, чиста, як дитя,

Україна Зоряної Мови,

Україна Божого Буття!

Україна казки і кохання.

Та Держава, де щезає тлінь.

Україна творчого повстання

Для усіх безсмертних поколінь.

2. Україно, вернуться до тебе —

Матері, сторожові вогні,

Ясні зорі і хмарини з неба,

Козаки воскреслі і пісні.

Прийдуть квіти і маленькі діти.

Прийде казка і пташиний спів,

Забринять у просторі сюїти

Всіх дерзань і небувалих снів.

3. Україно-Матінко! Воскресни!

Тануть сни і котяться в імлу...

І Софія — Мудрість Пречудесна

Вже стоїть на Київськім Валу!

Побратими, гляньте на руїни —

То ж не прах, не камені прості!

То в Руці Святої України

Всесвіту Ворота Золоті! (О. Бердник)

4.Благослови і вознеси

Болючу правду України,

Що йде від чистої роси,

Що йде від чистої сльози —

Не тільки смуток і руїни.

І незнищенність України,

Народе рідний, вознеси! (Д. Кочугур)

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали...

Заходять хлопці та дівчата, убрані в національні костюми.

Українка: Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер і трави і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Українець: Яка ж вона довга в століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила.

Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки,

А шаблі — мов блискавка, сині жупани — мов крила.

Козак: До звука звук, струна струні одвітна,

А всі — одвітні серцю Кобзаря,

А вже козацьке військо маком квітне

І спалахнула Хортиці зоря.

Ці звуки, звуки золото-тривожні,

Закличний марш: агей, козацтво, в путь.

І, як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії, вони ідуть, ідуть.

(Пісня про козаків)

1. Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя.

Своїм стражденним і незлим обличчям

Я, син, тобі доземно уклонюсь.

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

2. Степів таврійських і карпатських гір

З’єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір —

Внесіте прапор вільної Держави!

3. Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали...

Але він знов, як день новий, розцвів.

Внесіте прапор вільної Держави!

4.Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь —

Внесіте прапор вільної Держави! (В. Крищенко)

(Звучить гімн України, вноситься прапор)

Ведучий: «Народ живий, допоки жива його історична пам’ять. Кінчається пам’ять – кінчається нація, починається щось інше.» Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха.

Ведуча:Упродовж багатьох століть обрубували корені нашого минулого, і можна лише подивуватися, що порубані, потоптані , понищені, вони знову відростали. Протягом багатьох років Україна стогнала під владою чужоземців, але не корилася, намагалася здобути волю. І в теперішні дні, коли йде війна на Сході України, наш народ піднявся, щоб захистити свою єдність і незалежність.

(Пісня про Україну)

Ведучий: У теперішній час, час повернення народові його історичної пам’яті, особливу роль повинно відігравати об’єктивне висвітлення історичних подій, що пов’язані із формуванням і становленням української держави. Одна з таких подій- «Акт злуки». В 1917 році, після повалення царської влади, український народ, який довгий час був під гнітом російського царизму, утворив Українську Народну Республіку.

Ведуча: Проголошення злуки відбулося о 12 годині 22 січня 1919 року на Софіївській площі у Києві.

«…Віднині український народ , увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу”. Україно, Україно,

Ми – для тебе, ти – для нас!

Буде в домі, твоя правда,

Твій закон і заповіт.

Ведучий: 22 січня 1919 року сталася важлива подія в житті нашого народу – Акт Злуки двох Українських республік. Вперше за багато століть об’єдналися дві частини єдиної Української держави,. Та не судилося в ті роки збутися мріям українських людей. Наші землі знову опинилися в кабалі тоталітарних держав. На довгі роки українцям заборонили навіть згадувати про День Соборності, щоб назавжди заглушити прагнення нашого народу до волі, до щасливого незалежного майбутнього. Та не зумів і не зуміє ніхто зламати український народ, поставити його на коліна.

Українець: Пам’ятаймо, чиї ми сини,

Коли будні на серці чи свято,

Знову бачиться з давнини

Україна — зажурена мати.

І зруйнована бачиться Січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому похилилась до віч

Україна, немов Тополя.

Українка: Затуляли чужинці в обіймах наш рот,

І перевертні кривдили зраджену мову,

Вилив душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові.

Пісня

Ведуча: У січні 1990 року, вперше за багато років заборон , з допомогою демократичних сил, було відзначено День Соборності України – 71 річницю від дня проголошення акта Злуки УНР і ЗУНР. Ця подія закріплювала у свідомості громадян ідею непорушної єдності українських земель, всього українського народу.

Ведучий: Сьогодні , в незалежній Українській державі, ми вільно, відкрито, гордо відзначаєм День Соборності нашої країни. Ми маємо пишатися тим, що наша держава пережила часи лихоліть , мужньо перенесла і переносить найважчі випробовування, що Україна відродилася, виховала нові покоління закоханих у рідну землю воїнів правди і волі.

Пісня «Воїни світла, воїни добра»

Виходять дівчинка і хлопчик з хлібом-сіллю на рушнику.

Дівчинка: Хліб-сіль на рушнику несу,

Любов несу всесвітню.

Люблю людей я над усе, як люблять землю рідну.

Хлопчик: Допоки хліб — допоки світ,

З ним щастя і великі справи.

Подоба в нього від землі,

А суть — од правди.

Дівчинка: Під синім небом України

Зазолотилися жита,

У чуйнім серці воєдино

З’єдналася палітра та,

Бо ще дано нам споконвіку —

Душею, що не любить крику,

Єднати землю й небеса.

Хлопчик: Дай нам, Боже, сили і снаги,

Щоб цвіли Дніпровські береги,

Щоб жили гуртом, не поодинці

На землі щасливі українці.

Дівчинка: Я на рідній мові друзям щастя зичу,

Хай добро хлібину кожному несе.

У гостинну хату щиро всіх покличу,

І вони, я певна, зрозуміють все.

І вони, я певна, зрозуміють слово,

Де вкраїнська мова пахне барвінково,

Де вкраїнська пісня розправля крило.

Ведуча: Незалежність України дає можливість кожному з нас стати господарем своєї землі, а для того, щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю, віддавати їй розум, серце, душу, захищати її від ворогів. Що більше буде зроблено для розбудови чесної, демократичної, вільної держави сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «… хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допоможе нам здобути мир і творити своє майбутнє у вільній соборній державі.

Звучить пісня «Не будь байдужим».

Кiлькiсть переглядiв: 1148

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.